Сьогодні стане відомо, кому саме з лідерів партій-переможців
президент Чехії Вацлав Гавел доручить формування нового уряду.
Теоретично найбільші шанси очолити новий уряд мають соціал-демократи,
адже на виборах, які пройшли в уїк-енд, вони вибороли 32,3% голосів, що
їм дало 74 місця із 200 у нижній палаті парламенту. Як це виглядатиме на
практиці, ніхто передбачити не береться, бо, наприклад, минулого разу,
коли в соціал-демократів також була найбільша фракція, їх до формування
уряду не допустили праві.
Чеські вибори відрізнялися від українських, мабуть, передусім двома
речами: по-перше, там були майже цілком виключені зловживання, і результати
було оголошено наступного після закриття дільниць ранку, а по-друге, комуністи
там фінішували лише третіми — після соціал-демократів та Громадянсько-демократичної
партії.
Саме цю партію, до речі, очолює колишній прем’єр Вацлав Клаус і саме
через неї — через минулорічний скандал щодо фінансування цієї партії —
було призначено позачергові вибори. Останньою перетнула 5-відсотковий бар’єр
близька до Гавела Унія свободи, яка напевне блокуватиметься з партією Клауса.
Як і передбачалося, жодна партія не здобула абсолютної більшості, тож
уряд не буде однопартійним.
Чеські аналітики повністю виключають можливість створення урядової коаліції
з участю комуністів, натомість жваво обговорюються варіанти, які б улаштовували
і парламентарів, і президента Гавела, котрого неможливо назвати симпатиком
лівих. Власне, за правими нині більшість місць у палаті депутатів, і від
їхньої розмови з Гавелом та поміж собою залежить, чи зможуть вони знову
об’єднати свої зусилля. Тоді відбудеться повернення на арену Клауса, з
іменем якого пов’язуються в Чехії всі успіхи економічних реформ останніх
років і яким «пожертвували» задля розбудови правової держави. Справа ще
і в тому, що президент не зобов’язаний доручати формування уряду лідерові
партії, яка перемогла на виборах.
Очевидно, лише за умови значних розбіжностей між правими фракціями вперше
із часів «оксамитової революції» чеський уряд формуватимуть соціал-демократи
на чолі з Мілошем Земаном. Спостерігачі при цьому відзначають, що соціал-демократичний
уряд не привнесе жодних змін у зовнішню політику держави, а зміни у внутрішній
політиці будуть мінімальними. Проте це означатиме, що вперше за останні
десять років у Чехії справді до влади прийшли ліві сили, до того ж на основі
вибору, зробленого народом. Щоправда, маловірогідно, щоб чеські соціал-демократи,
ідеологія яких мало відрізняється від програми німецьких або шведських
однодумців, пішли на переговори з комуністами.
Сьогодні лідер соціал-демократів Земан далекий від того, щоб радісно
святкувати перемогу своєї партії: вона просто знову довела, що є значною
силою і що, зрештою, недарма в Європі популярність соціал-демократії зростає.