Про те, що СПУ, можливо, включить до свого передвиборного списку майора у запасі Державної служби охорони Миколу Мельниченка, повідомив раніше перший заступник голови партії Йосип Вінський, сказавши, що така пропозиція прозвучала на останньому засіданні політвиконкому СПУ від ряду керівників партії, — повідомило інтернент-видання «Форум» (www.for-ua.com). Він відзначив, що остаточне рішення буде прийматися на з’їзді СПУ, але «вірогідність того, що М.Мельниченко попаде у передвиборний список партії, дуже велика». Передвиборна реклама (на фото) з часів останніх кампаній просунулася далеко. У стилі політповедінки та прийняття рішень — все залишилося на своїх місцях. Вчора в iнтерв’ю УНIАН Й.Вінський доволi плутано переконував, що мiж його заявою та заявою О.Мороза щодо можливості включення майора М.Мельниченка у передвиборчий список СПУ практично «немає розбiжностей». Він зазначив, що «нiякої конкретної розмови» про формування спискiв у керiвництва Соцпартiї не було. У той же час вiн зауважив, що М.Мельниченко є громадянином України, який має вiдповiдну позицiю, що збiгається з позицiєю СПУ, «тому сьогоднi не можна сказати, що такого бути не може». Поки що, за його словами, можна сказати лише одне — «на сьогоднi таке рiшення не приймалося, але воно i не виключалося»
Інформація про те, що кандидатура колишнього майора президентської охорони Миколи Мельниченка може бути внесена до виборчого списку Соціалістичної партії, спочатку була оприлюднена, потім прокоментована заступником голови СПУ Йосипом Вінським. А згодом спростована головою партії Олександром Морозом. Про однозначне спростування мова насправді не йшла. Головний соціаліст зауважив лише, що із висуненням Мельниченка у нардепи можуть виникнути певні проблеми через «спеціальний статус», який майор, можливо, отримає в США. А в СПУ, як викладає слова О.Мороза Інтерфакс- Україна, ця ініціатива не обговорювалася.
Справді, таємничий майор, який, за твердженням О.Мороза, протягом двох років записував розмови в головному кабінеті країни, знаходиться в США, де отримав політичний притулок. З іншого боку українського громадянства Мельниченка ніхто не позбавляв, чинного судового вироку щодо нього також не існує. Тому формальних перешкод для висунення колишнього президентського охоронця в депутати не існує. Цим і керувалися низові парторганізації СПУ, які ніби й виступили з такою ідеєю.
Знаючи особливості вітчизняного партійного будівництва, у вірогідність подібної ініціативи «низів» повірити непросто. До того ж соціалісти останнім часом знаходяться у перших рядах винахідників найрізноманітніших акцій, покликаних нагадувати про існування партії. Іншого шляху у партії немає — відданий лівим ідеям виборець остаточно залишився з комуністами, а здобувати нових прихильників треба активними діями. Тому спробуємо розглянути наслідки соціалістичного експерименту з громадською думкою розкрутки політичної організації, яка стрімко втрачає прихильність широких верств населення. За умов загальної сірості вітчизняної політичної еліти, залучення до партійних списків відомих людей виглядає цілком виправдано. Перший етап цього процесу можна було спостерігати перед минулими парламентськими виборами, коли серед прізвищ політиків у перших п’ятірках партій та блоків замиготіли імена співаків, артистів, футболістів та інших відомих в народі людей. Нові вибори вимагають нових підходів. Внесення до спискiв артистів і чемпіонів вже не є чимось новим. Інша річ — загадковий майор Мельниченко, чиє ім’я восьмий місяць не полишає сторінок вітчизняної і зарубіжної преси. Одні вважають майора-втікача зрадником, інші ледь не героєм, а всі разом тим самим забезпечують всенародну популярність скромного охоронця.
Давайте уявімо, що це сталося насправді, і Миколу Мельниченка обрано у народні депутати. Безумовно, у такому випадку прямі трансляції перших засідань новообраної Верховної Ради вийдуть на перші місця у телерейтингах і апарат ВР зможе навіть продавати права на ці трансляції тим телекомпаніям, які заплатять більше. Коли ж народ побачить нарешті свого «героя», швидко настане криза жанру, бо парламентарій має говорити, а згаданий майор фахівець у протилежній галузі.
Замало виходить для кандидата в нардепи. І соціалісти це швидко зрозуміли. Можливо один із молодих іміджмейкерів Мороза просто занадто захопився, втратив почуття міри бовкнувши зненацька про можливе внесення Мельниченка до партспискiв. Пропагандистський ефект такої заяви може бути набагато меншим, ніж відраза до політиків, які здатні поставити поруч iз собою офіцера, який об’єктивно працював проти власної держави. Не виключено, що саме тому припущення про можливість використання соціалістами імені майора на майбутніх виборах пролунало майже одночасно із напівспростуванням Олександра Мороза. В залежності від реакції, спростування може стати більш рішучим, або навпаки. Можна зрозуміти стан першого соціаліста, який пов’язав своє політичне майбутнє із сумнівного походження аудіозаписами. З одного боку, «ресурс Мельниченка» ніби ще до кінця не вичерпано, з іншого — очікуваних результатів «касетного скандалу» його ініціатори не отримали. Спроби щось змінити аби на залишитись назавжди в ролі ретранслятора мельниченківських розшифровок соціалісти вже почали робити — голосування за затвердження нового прем’єр- міністра яскраво це підтверджують. І як би не викручувався Олександр Мороз, виправдовуючи підтримку Анатолія Кінаха бажанням поламати чиюсь гру, намагання повернутися з-під дивана у президентському кабінеті до реальної політики все сильніше відчувається в його діях. Чи допоможе цьому згадка про Миколу Мельниченка у несподіваному передвиборчому контексті, чи скоріше зашкодить? Непокоїтися iз цього приводу слід, ясна річ, не виборцям.
