Будівельні роботи на вулицях поблизу Національного заповідника «Софія Київська» ставлять під загрозу збереження старовинних будівель, унікальних мозаїк і фресок цього музею, заявила заступник голови Товариства охорони пам’ятників історії і культури Лариса Скорик. За її словами, вже сьогодні на стінах і склепінні Софійського собору з’явилися численні глибокі тріщини довжиною від декількох сантиметрів до декількох метрів і шириною — до 200 міліметрів, повідомляє Інтерфакс-Україна. На мозаїках і фресках XI сторіччя з’явилися значні відшарування. Тріщини з’явилися також на стінах і склепінні нещодавно відреставрованої дзвіниці, висота якої становить 75 метрів, багато будівель просідають. За даними товариства, велика частина цих явищ з’явилася після 2000 року, коли триповерхові будинки по вулиці Володимирській були надбудовані двума—трьома поверхами з мансардами, а у дворі будинків №№20,22 побудували підземний автопаркінг, що заглибився у землю більш ніж на 8 м. На вулиці Софійській на місці двоповерхового будинку завершується проектування нового семиповерхового. Вже заплановано надбудову декількох поверхів із мансардами на двох старих триповерхових будинках по ву лиці Стрілецькій. У дворі будинків по Рильському провулку, в 15 метрах від стін старовинної бурси, архітектурного пам’ятника XVIII сторіччя, ведеться інтенсивне будівництво фітнес-центру, проект якого включає споруду басейнів загальним об’ємом 200 кубічних метрів. Зі слів Л. Скорик, ці споруди не тільки порушують архітектурний ансамбль старовинних будівель, але й чинять надмірний тиск на грунт, що призводить до утворення тріщин. Підземний автопаркінг, оточен ий бетонними стінами, порушив хід підземних вод, які тепер піднялися, підмиваючи значну частину будівель заповідника. На її думку, потрібно також побоюватися затоплення грунтовими водами підземних ходів і сховищ, велика частина яких не досліджена. Викликає серйозні побоювання близьке розташування великих об’ємів води (у басейнах фітнес-центру), оскільки суглинисті грунти, розташовані під Софією Київською, за найменшого протікання вод можуть почати рух і осідання. Головним винуватцем того, що відбувається, Л. Скорик називає голову управління з охорони пам’ятників архітектури КМДА Руслана Кухаренка.
Дану ситуацію секретар Всеукраїнського товариства охорони пам’ятників Олена Тітова вважає кричущим порушенням як міжнародних документів з охорони історичної спадщини, так і власного законодавства. З 1990 року Софійський собор, які і Печерська Лавра та стара частина Львова, зазначається у «Списку світової і природної спадщини ЮНЕСКО». Унікальність пам’ятника полягає в тому, що архітектура собору збереглася до наших днів майже без змін. За правилами ЮНЕСКО, навіть ландшафти, вік яких перевищує сто років, реконструкції вже не підлягають. За часів існування Київської Русі та у більш пізнє середньовіччя архітектори слідували за ландшафтністю, а не наступали на неї. Нині, судячи з усього, неповторність устрою столиці й те, що в світі міст із таким рельєфом небагато, вже мало кого хвилює, — говорить О. Тітова. Та й загалом, кожен пам’ятник має свою охоронну зону, в радіусі якої проведення будь-яких забудов повинне регулюватися — щонайменше, необхідно враховувати кінцевий візуальний результат архітектурних «покращень».
У районі Софії, насамперед, потрібно дотримуватися поверховості, яка не може перевищувати висоту п’яти поверхів. І якщо добудування мансард на старих будинках по вулиці Володимирській професійна громадськість міста насилу, але пережила (вони відносно непогано вписалися у пейзаж), то, наприклад, дозвіл на будівництво сумнозвісного готельного комплексу навпроти Софії вибачити місцевій владі не можуть. А назву майбутнього комплексу — «Свята Софія» — і зовсім вважають знущанням.
Якщо вже і займатися перетвореннями в історичній частині міста, думкою архітектурних організацій стосовно можливого впливу будівництва на стан пам’ятників необхідно цікавитися. І згідно із законом, до довгого списку членів погоджувальної ради, яка дає добро на будівництво чи ні, архітектори входять. Ось тільки не зовсім зрозуміло, які. Всеукраїнське товариство якщо і брало участь, то лише в акціях протесту проти забудови. Не так давно, зі слів О. Тітової, гнівний лист з цієї ж причини до різних інстанцій надсилав Союз архітекторів. Професіоналів, зі слів О. Тітової, ігнорують із завидною постійністю. Ставлення до них влади яскраво було виражене ще в період «епохальної» реконструкції на Софійській площі. Тоді археологам доводилося вихоплювати унікальні пам’ятки буквально з під ковшабульдозерів і приходити працювати вночі — темпи будівництва і те, що на розкопки треба було виділяти гроші, не дозволяло їх «затягувати». Лариса Скорик на прес-конференції, присвяченій проблемі Софії Київської, зазначила, що нинішнє будівництво «здійснюється за закритими дверми, як це робилося під час будівництва на майдані Незалежності». На її думку, наведені факти є кричущим порушенням законодавства, за що «повинна бути кримінальна відповідальність». Але у неправовій державі, де правоохоронні органи виконують замовлення, про це говорити важко, — підсумувала вона. Головна проблема полягає в тому, що зупиняти будівництва, подібні нинішнім, за допомогою судового рішення надзвича йно складно. По-перше, через відсутність у неурядових організацій коштів на судовий розгляд. По-друге, для визначення нанесеного пам’ятнику збитку необхідно назвати його, пам’ятника, конкретну вартість. Як виміряти в грошовому еквіваленті деякі безцінні (судячи з усього, тільки для архітекторів і археологів) надбання, професіонали не знають. Хоч покарання порушників законом і передбачається, часто ця норма залишається мертвою, говорить О. Тітова.
Проте Л. Скорик висловила намір пройти через усі стадії вітчизняних правоохоронних і судових органів, а у випадку невдачі звернутися до міжнародних структур. «Під час візиту до Києва Шредера, я заявила канцлеру, що якщо він хоче побачити наш рух у Європу, нехай вийде на майдан Незалежності. Там весь наш європейський набір, обличчя влади, і всі наші цінності. Ще перед будівництвом на майдані я заявила Кухаренку, що оголошую йому війну», — сказала вона.
