Великий житлово-комунальний день планувалося провести сьогодні у Верховній Раді. Як повідомив учора, виступаючи на конференції «Досвід Німеччини — для створення національного українського стандарту ЖКГ», перший заступник голови відповідного міністерства Олександр Мазурчак, на порядку денному парламенту на середу — законопроекти про нову програму реформування галузі та про новий Житловий кодекс України (сьогодні діє документ, прийнятий ще за радянських часів). Щоправда, заступник голови парламентського комітету з питань будівництва, житлово-комунального господарства та регіональної політики Олександр Попов не лише зауважив те, що ці документи дуже непрості для проходження у Верховній Раді, але і трохи засумнівався, що вони залишаться на порядку денному.
Так, теперішній політичний момент — майбутні вибори, розвал коаліції, що так і не відбулася, — створює не найкращі передумови для прийняття багато в чому непопулярних рішень, за допомогою яких тільки й можна підняти житлово-комунальну галузь. Про це свідчить також і те, що на згаданій конференції не було ні заявленого раніше міністра Олексія Кучеренка, ні голови відповідного парламентського комітету Володимира Рибака, ні керівника Держкомпідприємництва Олександри Кужель. Тим часом досвід Німеччини, яка за порівняно короткий історичний строк зуміла кардинально реформувати житлово-комунальне господарство колишньої НДР, був би для наших політиків незайвим. Достатньо процитувати екс-міністра шляхів сполучення ФРН, учасника підписання договору про об’єднання Німеччини професора Ѓюнтера Краузе, який задля обѓрунтування успішності житлово-комунальних реформ на Східних землях навів усього дві цифри: раніше тут витрачали 300 літрів води на день на людину, а тепер більш ніж утроє менше — 96 літрів. У зв’язку з цим пан Краузе застеріг Україну від повторення німецької помилки: плануючи інвестиції, орієнтувалися на збереження такого самого споживання. У результаті отримали зайві потужності.
Шкода, але така помилка навряд чи можлива (хоч би через брак інвестицій). А ось прагнення працювати й поводитися як за соціалізму, а жити й користуватися благами, що надаються соціально орієнтованою ринковою економікою (від такого підходу українців особливо застерігав Краузе), у нас надзвичайно живуче. Як зазначає Мазурчак, реформа ЖКГ набагато менше пов’язана з модернізацією обладнання галузі, ніж удосконалення суспільних відносин, змін у менталітеті громадян. Заступник міністра підкреслив аполітичний характер галузі («каналізація не має партійності»), що дозволяє політичним силам, які працюють в уряді та парламенті, об’єднатися навколо проблем її реформування. При цьому він стисло окреслив ідеологію реформ. «Людина має бути в центрі уваги держави, — сказав Мазурчак і пояснив: — Здійснити реформу можна лише залучаючи громадськість, зробивши людину активним учасником цих реформ». І відразу ж поставив питання: чому в житлово-комунальне господарство не йдуть інвестиції, чому не вирішуються питання тарифної політики? Відповідь звучала так: «Тому, що ми не можемо змінити менталітет людини. Коли вона говорить про тариф, то наполягає лише на тому, щоб він був якомога меншим». Але Мазурчак переконаний, що тариф не може бути ні низьким, ані високим, ані соціальним, ані політичним, а повинен бути, за його словами, економічно обѓрунтованим. Разом із тим чиновник стверджує, що прийшов час навіть за вищого тарифу платити за ті чи інші послуги менше, ніж раніше, якщо налагодити облік на всіх етапах, а також забезпечити належну якість послуг.
На словах усе це, звісно, звучить дуже привабливо. Але вітчизняні реалії не дуже всьому цьому сприяють. Комунальників обурює, що сьогодні прерогатива затверджувати тарифи для населення начебто віддана місцевій владі, проте насправді вони мають можливість впливати лише на 5% тарифу. У зв’язку з цим Мазурчак заявив про те, що міністерство готове взяти на себе встановлення тарифів на тепло й воду, створивши для цього спеціальний орган — Національну регулюючу комісію. Він припускає, що тоді з’явиться можливість впливати на зниження собівартості цих послуг. Водночас заступник міністра зазначає, що держава нераціонально витрачає кошти. На його думку, виділені раніше галузі 4,5 мільярда гривень ніяк не вплинули на собівартість послуг. Цього року процедуру налагодили, провели конкурси, однак... забракло грошей у бюджеті.
Не помічає реформ у ЖКГ і Рахункова палата України. За її даними, втрати тепла у мережах становлять 12%, а в окремих регіонах, у тому числі й у столиці — 18,2%. Середній рівень втрат води у мережах зріс від 31,6% 2004 року до 38,5% 2007-го. У зв’язку з цим питомі витрати електроенергії на подачу води споживачам удвічі-втричі перевищують, на думку аудиторів Рахункової палати, європейський рівень.
То ходити чи не ходити на конференції, де вивчається досвід Німеччини, ставити чи не ставити на порядок денний парламенту житлово-комунальні питання? Приймати чи не приймати давно перезрілі законодавчі акти, що регулюють життя цієї галузі?
