Так буде називатися творчий вечір Богдана Ступки, який, до речі, збігається з ювілеєм його «патрона» Івана Франка. Про це розповів нам Богдан Сильвестрович учора, коли завітав до редакції «Дня». Мабуть не випадково гість обрав для спілкування з нашими журналістами День слов'янської письменності та культури. Хоча, за його словами, останнім часом у нашій братній сім'ї слов'ян не все добре відбувається. Соціологи свідчать, що росіяни стали гірше ставитися до України. Та Богдан Сильвестрович, один із небагатьох українців, хто успішно співпрацює з сусідами (багато знімається у російських кінематографістів). На його думку, ми ще погано вміємо транслювати себе в інший простір. Наприклад, Театр ім. І. Франка задумав започаткувати культурно-просвітницький цикл і вже завтра до франківців приїдуть представники каналу «1+1», щоб остаточно домовитися про запис серії передач про український театр від його зародження до сьогодення. Це будуть теленовели про видатних акторів, режисерів, художників. А розпочне свої розповіді Богдан Ступка, можливо, зі шкільного театру, який зародився в Україні, а розвивався... у Москві, у театрі Анатолія Васильєва. Нині на телеекранах дуже мало розповідають про культуру, про наші витоки. Як каже Б. Ступка: «Коли політики стають акторами і своїми промовами заповнюють усі радіо- та телеканали — це біда. Театр має бути камертоном, відповідати на виклики часу. Тому — одна з майбутніх прем'єр нашого колективу — «Марат Сад». Цю п'єсу Петера Вайса ставить Сергій Маслобойщиков. Я вважаю, що історія про Французьку революцію, яку розказують пацієнти психіатричної лікарні, буде цікава нашим глядачам. Можливо, хтось із них проведе паралелі з подіями, які сталися в Україні у грудні 2004 року, але, на мою думку, вистава дає поштовх замислитись над тим, хто ми, куди йдемо, про що мріємо... Я вважаю, що театр повинен бути поза політикою, але поза життям ми не можемо бути». Напередодні гастролей франківців до Харкова, не могли не зачепити тему «мовних суверенітетів». «Я не проти російської мови і культури. Я її люблю, виховувався на багатьох її творах, але якщо російській мові дати статус державної — це стане кінцем української мови. Зараз більшість газет, журналів виходять на російській, а не на українській мові. Навіть у Києві частіше на вулиці ви почуєте мову сусідів, аніж рідну. Так не повинно бути».
Як перед керманичем провідного театру країни, перед Богданом Сильвестровичем стоїть чимало проблем. Куди повинен рухатись академічний колектив, чи може він собі дозволити експеримент? Як у його творчому колективі гасять конфлікти? Про новий акторський курс франківців, червневі гастролі театру до Харкова, про акторську династію Ступок, про кінопрем'єри та багато іншого — читайте у найближчих числах «Дня».
