Рано-вранці у мене задзвонив телефон. Говорив не слон, а вельми відповідальна особа, вхожа до віце-прем’єра Юлії Тимошенко: «Ющенко остаточно здав Юлю».
Ця першорозрядна новина отримала опосередковане підтвердження в анонсах інформагентств: Ю.Тимошенко, не дочекавшись закінчення засідання Кабміну (що починалося о 10.00), вже о 12.30 давала прес-конференцію. Джерело в Кабміні, якому довелося зателефонувати для перевірки, не відкинуло можливості «здачі» і розповіло, що схема прийняття таких рішень відпрацьована: їх підписують напередодні візитів у далеке зарубіжжя, щоб із «ближнього» не діставали порадами... Президент у цей момент проводив у Лейпцигу українсько-німецькі консультації. Судячи зі всього, акції Ю.Тимошенко на українському політичному Олімпі без видимих причин різко пiшли вниз.
Утім, якщо керуватися тільки тим, що прозвучало на прес-конференції, то нічого подібного не можна було запідозрити. Бліда ледь більше від звичайного, Ю.Тимошенко з’явилася перед журналістами мало не у вінку переможця. В активі вона мала відторгнення Кабміном міністра економіки Сергія Тигипка і міністра палива та енергетики Сергія Тулуба, усунення в.о. голови «Нафтогазу України» Ігоря Діденка. Але головне, про що вирішила доповісти Ю.Тимошенко (вочевидь, бачачи в цьому не тільки козирну карту, а й гарну гумку, здатну стерти вже поставлений на указi підпис), — це різко зрослий, з її слів, ріве нь проплат в енергетиці. Якщо в січні, коли вона прийшла в уряд, за використану електроенергію країна платила грошима лише 13,2%, то в червні цей показник досяг 43,55%. І Ю.Тимошенко твердила, що позитивні зміни не є тимчасовими, а маю ть стабільний характер. Єдине, чого не вдалося зробити, то це порозумітися з приватизованими обленерго, віддача яких за деяким винятком кардинально не збільшилася. А вугілля на складах ТЕС уже стільки ж, скільки було на цей час 1999 року. До кінця року, включно з імпортом із Росії та Польщі, буде не менше 5—6 млн. тонн, чого, зі слів Ю.Тимошенко, ще жоден уряд України не домагався. Газу і газових контрактів теж хоч завалися. Проплата за нього йде понад 100%. Ядерне паливо, завдяки стовідсотковим грошовим проплатам за нього Росії, завезене в повному комплекті.
Усі ці реляції завершилися справді переможним акордом: вже три дні в Україні тримається частота 50 Гц, що дало Юлії Володимирівні право заявити, що відтепер більше не буде автоматичного вимкнення. А більше тих, хто платить. Віце-прем’єр навіть попросила «стукати» Кабмінові на ті обладміністрації, які продовжуватимуть практику вимкнення й оголосила, що енергетичну криза в Україні зупинено.
Ось такий (у короткому викладі) цебер позитиву, що утворився за нечувано короткий термін після того, як пішов С.Тулуб, вилила Юлія Володимирівна на не звичні до цього журналістські вуха. Тактика була зрозуміла: наступ — найкращий засіб захисту.
Та стратегічний задум, вочевидь, уже враховував звільнення з посади як об’єктивну реальність і полягав у пошуку варіантів між такими крайніми точками, як повернення до політичної влади на ще вищому рівні та втрату багато чого, включно, можливо, зі свободою (як повідомив позавчора Інтерфакс-Україна із посиланням на слова першого заступника начальника головного управління у справах боротьби з організованою злочинністю МВС Віктора Литвиненка, правоохоронні органи перевіряють інформацію, викладену віце-прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко і народним депутатом України Григорієм Суркісом під час програми «Епіцентр» 19 червня на каналі «1+1». Коментуючи вчора цю інформацію, Тимошенко поставила під сумнів сам факт інтересу до касети з боку правоохоронних органів, «але якщо нашим силовим структурам немає чим зайнятися, окрім як переглядати касети, то — будь ласка, однак я вважаю, що це була інформаційна провокація»).
Відповідаючи на запитання «Дня» про передбачені нею гарантії для того, щоб усе-таки залишитися в політиці у разі відставки, Ю.Тимошенко не без пафосу сказала, що такі гарантії — «все моє життя». Однак під час прес-конференції з’ясувалося, що вони, швидше, — в одному із складових українського олігарха — володінні кишеньковою фракцією в парламенті. Колишній керівник фракції «Батьківщина», ніби не надаючи цьому особливого значення, зазначила, що фракція ще не визначилася щодо голосування за президентський проект імплементації результатів референдуму. Рішення буде прийнято о 9.00 у четвер (натяк зрозумілий: якщо Президент хоче зберегти парламентську «більшість», то ввечері після повернення з Німеччини ще встигне повідомити, що указ не набере чинності).
І ще одне питання з’ясовано на прес-конференції: хто ж усе-таки скинув Ю.В. з поста віце-прем’єра? (До речі, вчора в розмові з кореспондентом «Дня» Андрієм МИСЕЛЮКОМ член фракції «Батьківщина» Артур Білоус заявив, що «вихід Тимошенко неминуче призведе до дестабілізації становища в уряді. Концепцію реформування енергоринку, запропоновану Тимошенко, можна критикувати, але при цьому слід визнати, що вона ледь не єдина пасіонарна особистість в уряді і, певною мірою, креатор самого Ющенка). Відповідь була дана непряма, але чітка: «Я була б задоволена, якби Ігор Бакай не мав можливості впливати на кадрові питання в ПЕК». Для утаємничених ця фраза означала багато: прихід новоспеченого депутата, відомого опонента Ю. Тимошенко, у фракцію «Реформи — Конгрес» означав призначення віце-прем’єром (замість Ю.Тимошенко) Віктора Пинзеника. Щоправда, сам Віктор Михайлович у розмові з «Днем» цю можливість відкинув, сказавши, що йде віце-прем’єром в уряд США. Ну що ж, наші політики, коли треба, відмовчуються, а коли необхідно — завдають удару, а взагалі ТАК... жартують. Продовження теми на 4-й стор.
