Щоб якось зарадити людському горю, з перших днів після трагедії було створено цілу систему опіки над потерпілими. За 40 днів зроблено багато. Виплачено державну матеріальну допомогу (майже 6,5 млн. грн.), списано борги за житлово- комунальні послуги (на 115 тис. грн.). 44 дитини з сімей, в яких хтось загинув або отримав поранення, відпочили в Криму і дитячих таборах Одеси. Восьмеро дорослих оздоровилися в санаторіях Львівщини, складено графіки оздоровлення ще 30 осіб. Розроблена і діє схема медичної підтримки потерпілих і членів їхніх родин, за 19-ма із них закріплено окремих лікарів. У сім’ях потерпілих роздано 41 медичну аптечку з ліками першої необхідності. На благодійний рахунок, який відкрила львівська облдержадміністрація для потерпілих унаслідок авіакатастрофи, вже надійшло понад 9 млн. грн. «Дев’яносто відсотків з цієї суми спрямуємо на допомогу потерпілим та поліпшення побутових умов членів їхніх сімей, — розповідає заступник голови облдержадміністрації Богдан Матолич. — Решта піде на протезування, лікування та реабілітацію потерпілих у катастрофі».
Окрім того, для дітей, які залишилися внаслідок трагедії сиротами або напівсиротами, передбачено окремий порядок виплат. Така система не дозволяє знімати кошти з рахунку нікому, навіть якщо живий один із батьків. «Ці гроші захищені від інфляції і будуть зберігатися на рахунках дітей до досягнення ними повноліття. Ними ніхто не зможе розпорядитися випадково, не на користь дітей», — вважає пан Матолич.
Так, за 40 днів зроблено чимало. Але ніщо не компенсує людських жертв: і через 40 днів після трагедії душевний біль не вщухає. Тому 40 днів — це час молитви за тих, хто пішов від нас. День пам’яті, день жалоби, день останнього прощання. Ось чому напередодні «сороковин» у всіх храмах Львова відбулися богослужіння за упокій жертв скнилівської трагедії. А вчора у місті відбулись масові заходи із ушанування пам’яті загиблих: віче-реквієм біля пам’ятника Тарасові Шевченкові, траурний похід до місця нещастя та поминальна панахида на Скнилівському летовищі.
До оргкомітету з проведення заходів жалоби увійшли місцеві осередки УНР, НРУ, ПРП, КУН, «Батьківщини», ХДПУ, УНА- УНСО, УРП «Собор». Щоб не перетворювати день пам’яті і жалоби на політичний фарс, ними було досягнуто домовленості щодо відмови від партійної символіки та проголошення політичних гасел.
Водночас понад 50 депутатів львівської обласної ради напередодні «сороковин» оприлюднили заяву щодо неприпустимості політичних спекуляцій навколо скнилівської трагедії. Вони, зокрема, закликали всі політичні сили та громадські організації краю припинити використання лиха у Скнилові в публічних цілях. Трагедія 27 липня, говориться в заяві, повинна об’єднати всі громадсько-політичні сили, а не стати чинником дестабілізації суспільно-політичної ситуації в регіоні, політичних спекуляцій та маніпуляцій.
Однак коли дійшло до діла, то слова перестали мати вагу. І віче-реквієм біля пам’ятника Кобзареві перетворився у звичайнісінький політичний мітинг. А тон у політиканстві задали народні депутати України, які великою групою (понад 20 осіб) чартерним рейсом літака прибули з Києва до Львова. Засмаглі після літнього відпочинку, у дорогих вбраннях, вони наче забули, що потрапили на день скорботи і їм би належало на святому для львів’ян місці висловлювати співчуття потерпілим і молитись за душі убитих на летовищі. І хоча, як і декларувалось, на поминальній акції, якa зібрала приблизно три тисячі осіб, ніяких політичних гасел видно не було, кожен із промовців у своїх емоційно-бадьорих виступах так і «сипав» ними. Костенко, Кендзьор, Пинзеник, Матвієнко, ніби попередньо змовившись, таврували «існуючий режим», закликаючи присутніх до участі в акціях опозиції 16 вересня. Закликала, звичайно, до рішучих дій проти центральної влади і пані Тимошенко. У своїй патетичній промові вона навіть згадала слова Тараса Шевченкa, мовляв, поховайте та вставайте... Лунали поодинокі оплески та вигуки «Ганьба!» — і це під час жалоби. Віктор Ющенко теж не виявився оригінальним і, за його словами, незважаючи на ту обставину, що він православний християнин і мав би в даній ситуації лише боліти душею, кинувся шельмувати владу. Мовляв, зробити це його змусили виступи попередніх ораторів, бо спочатку він не збирався говорити про політику.
Словом, як і слід було очікувати, реквієм не відбувся. Зрозуміло, мабуть, чому: політики перетворили захід у чергову політичну тусовку, у політичний фарс, який, на жаль, узяв гору над бажанням львів’ян у скорботі провести на небеса душі загиблих. Єдине, що напевно трохи здивувало, це те, що вперше після 27 липня міський голова Львова Любомир Буняк нарешті вибачився перед львів’янами за те, що не зміг зберегти їхніх родичів, близьких і знайомих від трагедії. Позитивною можна назвати і ту обставину, що пани Мороз і Симоненко, які вчора також відвідали Львів, біля пам’ятника Кобзареві не з’явилися. І це, мабуть, добре. Бо у випадку їхньої присутності на святому для львів’ян місці багатьом було б непереливки...
