Завершився візит Віктора Ющенка до Сполучених Штатів. Оцінки йому дають найрізноманітніші. Однак ніхто не ставить під сумнів факт щирого прийому високого гостя з України. Американські сенатори й конгресмени під час виступу Віктора Ющенка шість разів вставали, аплодуючи. Промову глави української держави американські конгресмени переривали оплесками близько десяти разів. Дружнє привітання українського лідера підтверджувало незвичайність самого візиту. До речі, до Віктора Ющенка честі виступити перед обома палатами законодавчого органу США удостоювали небагатьох — Леха Валенсу, Вацлава Гавела, Нельсона Манделу... І якщо, можливо, президентський візит не увінчався конкретними результатами (хоча їх предосить як для першого візиту до США), то він виконав головну місію — реанімував взаємодовіру між державами. При цьому не виключено, що довіра — завищена: американці покладають величезні надії на нову владу, на нову Україну. Віктор Ющенко говорив те, що хотіли почути американці — слідування демократичним шляхом, відстоювання свобод і прав людини, а також співпраця зі США в боротьбі з тероризмом. Прозвучали в його виступі й прохання, виконання яких давно чекає Україна. Вісім позицій, що прозвучали в президентській промові, вже назвали «списком Ющенка».
Які головні тези Президента прозвучали в Конгресі? По-перше, Президент закликав Сполучені Штати скасувати поправку Джексона — Веніка стосовно України. По-друге — скасувати обмеження для українських товарів на американському ринку. Третє — Ющенко звернувся з проханням надати українській економіці статус ринкової до осені 2005 року. Четверте — підтримати Україну при вступі до СОТ. П’яте — Президент звернувся до Конгресу з пропозицією залучити всі політичні, фінансові й технологічні ресурси для побудови нового укриття над зруйнованим реактором Чорнобильської атомної станції. Шосте — він запропонував Конгресу США профінансувати навчальні програми в американських університетах для двох тисяч українських студентів протягом наступних п’яти років. Сьоме — Ющенко нагадав конгресменам про згоду України скасувати візовий режим для громадян США і звернувся з аналогічним проханням про скасування візових обмежень для українських студентів, політиків і бізнесменів. Останнім, восьмим завданням, Ющенко назвав включення України до числа учасників програми «Виклик тисячоліття». Як оцінюють візит Віктора Ющенка до США українські експерти — про це в коментарях.
Михайло ГОНЧАР, віце-президент фонду «Стратегія-1»:
— Все, що зараз відбувається, нагадує початок президентства Леоніда Куми, коли також звучали гучні заяви з обох боків щодо стратегічного партнерства. Втім потім не було навіть простого партнерства. Новому українському керівництву варто враховувати, що відносини зі США мають свою передісторію, в якій саме Україна була не до кінця послідовною. Поза всяким сумнівом, Ющенко за своїм політичним генезисом представляє нову генерацію української політики, політичну силу, наближену до ліберальних цінностей американської економіки. Втім зараз українську позицію вимірюватимуть не за словесними деклараціями, а за реальними кроками нашої влади.
У нашому стратегічному партнерстві зі США завжди буде асиметрія, бо Вашингтон, безперечно, повинен стати стратегічним партнером для Києва, але для самих Сполучених Штатів партнерство з Україною не носить критичного характеру, зокрема, тому, що в нашому регіоні є Польща — послідовний і надійний партнер США. Києву доведеться досить серйозно поборотися за свої відносини з Вашингтоном. Безперечно, партнерство має бути зміцнене і у військово-політичній сфері — співпраця щодо набуття Україною членства в НАТО, — і в економічній. Йдеться насамперед про енергетику: створення в Україні замкненого паливно- ядерного циклу за допомогою американських компаній; участь американських компаній і банківських інституцій в реалізації проекту масштабного газотранспортного консорціуму; проект постачання каспійської нафти з України до Європи (пряме використання нафтопроводу Одеса — Броди).
Актуальною є взаємодія України зі США у набутті членства в СОТ і політичне сприяння у поступовому приєднанні до ЄС. Підтримка США країн Центральної Європи значною мірою сприяла їхньому швидшому просуванню до повноцінної інтеграції в ЄС. Також слід відзначити, що вони ідентифікувалися західноєвропейськими державами як країни, традиційно приналежнi до Європи. У випадку з Україною такої ідентифікації немає й вона може бути посилена за рахунок потужного американського впливу.
Думаю, візит президента США до України, запланований на другу половину поточного року, буде визначальним для подальшого українсько-американського партнерства. Ці півроку покажуть, чи зможе Україна стати на рейки реального стратегічного партнерства зі США, чи буде, як і раніше, захоплена політичним популізмом в контексті наближення парламентських виборів і вмовлятимеме західних партнерів трохи почекати до весни 2006-го. Такого кредиту довіри вже не буде.
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Кредит довіри, який має Президент Ющенко, є в даному випадку унікальним зовнішньополітичним багажем, насамперед у відносинах зі США. Однак це не означає автоматичного конвертування у потрібні Україні політичні рішення. На даному етапі йдеться про наявність доброї волі вирішувати питання і просуватися в напрямі справді стратегічного партнерства.
Не треба сподіватися, що ми в’їдемо в СОТ на моторі помаранчевої революції. Для цього треба ухвалити відповідний пакет законопроектів, зокрема, йдеться про деякі специфічні побажання до України. У нас немає виходу, крім як ухвалити більш дієве законодавство, яке б допомагало боротися з піратством. Було б ідеально, якби цей закон було ухвалено ще перед візитом Ющенка в США. Тоді можна було б очікувати значного поступу уже під час візиту, втім, зараз, очевидно, можна очікувати на нього впродовж найближчих місяців. Це ж стосується інших технічних питань, таких як доступ до американських ринкiв, зняття певних дискримінаційних квот — це все вирішується в контексті вступу в СОТ. Ще більш технічне питання — поправка Джексона — Веніка. Гадаю, за її скасування Конгрес може проголосувати уже в найближчі тижні.
Що ж до використання американської підтримки просування України до НАТО: не думаю, що цей рух істотно визначатиметься перспективою виборів. Гадаю, радники Ющенка підкажуть йому, що ставлення до НАТО не буде фактором, який справлятиме вирішальний вплив на визначення виборців. Це питання не є мобілізуючим чинником. Для більшості, крім хіба що електорату Вітренко, це периферійне питання. До речі, пан Янукович цікаво висловився, що він «проти того, щоб торпедувати вступ до НАТО». Мабуть, він хотів сказати щось інше, але сказав саме так. Це засвідчує, наскільки ця тема стала предметом для спекуляцій, а реально в ній ніхто не хоче розбиратися.
Не забуваймо, що найголовніший наш інтерес до Америки — це не торгівля, бо частка США у нашій зовнішній торгівлі не така вже й велика — а політична підтримка. Ми бачимо, що США не дуже турбуються через перспективу завершення нашої місії в Іраку. Для них важливо, що Україна поділяє їхні цілі й цінності, зокрема, щодо поширення демократії й захисту демократичних цінностей у світі. Нам треба цим скористатися, щоб отримати певні політичні дивіденди: і вступ до НАТО, і певну дипломатичну підтримку нашого діалогу з європейськими столицями, на які Вашингтон має вплив, зокрема Лондоном, Римом. Нам не треба обов’язково вдаватися до якихось дій в сенсі просування свобод у світі, як це розуміє дехто в США. Нам просто потрібно бути позитивним зразком для інших, подразником для різного роду корумпованих автократій у нашому регіоні. А для цього не потрібно великих зусиль.
