Звичайно, визнання і прижиттєва слава випадають не кожному митцеві і часто залежать не тільки від таланту, а й від… фатуму, особливого сюжету долі. У сюжет Івана Марчука доля вписала особисту волю політиків, від яких сьогодні залежить не тільки порядок у державі, але й ієрархічні акценти у мистецтві. Як гранично відверто зазначив на церемонії Олександр Биструшкін, голова Київського міського управління культури, ця виставка могла б ще довго не відбутися, якби не усебічна підтримка двох політиків — Євгена Марчука та Олександра Омельченка. Симптоматично, що серед численних гостей вернісажу — митців, політиків, дипломатів та діячів культури, був і Надзвичайний та Повноважний Посол Російської Федерації Іван Абоїмов. Його присутність, у будь-якому разі для тих, хто добре знайомий із творчістю Марчука, — не просто данина ввічливості, а свідчення того, що інтерес до творчості художника з роками не зменшується: адже перша виставка опального в Україні «українського націоналіста» більш як двадцять років тому відбулася у Москві на Малій Грузинській...
