Учора колегія Мінекономіки прийняла за основу проект Державної програми економічного та соціального розвитку України на 2008 рік. До 15 серпня його планується доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів.
Презентуючи колегії, а також запрошеним представникам громадських організацій цю програму (див. «Зворотний зв’язок», «День», 26 червня), заступник міністра Валерій Мунтіян, зокрема, зазначив, що в результаті її виконання уряд збирається перейти з 78-го на 50-те місце в рейтингу конкурентоспроможності 125 країн ООН. При цьому заступник міністра наголосив, що Україна має у своєму розпорядженні чималі можливості для того, щоб увійти в число держав, що спираються у своєму розвитку на економіку знань. За його словами, у країні щорічно випускається 25 тисяч дипломованих програмістів, і це четвертий показник у світі. Але, як сказав Мунтіян, їм ще треба забезпечити відповідне середовище...
Не беремося стверджувати, що всі члени колегії та запрошені зрозуміли цей натяк (проте це зовсім не таємниця — значна частина такої високотехнологічної української галузі, як IT, змушена працювати в тіні). Але ті, хто мав можливість заздалегідь ознайомитися з представленою колегії доповіддю одного з наукових інститутів, де йшлося про обсяги тіньового виробництва в Україні, безумовно, оцінили змістовність цієї думки. Як і амбіційність завдання істотно підвищити темпи зростання ВВП з теперішніх 7% до 9% на рік, що дозволить Україні до 2013 року нарешті вийти на рівень 1990 року.
Однак це завдання ускладнюється сьогодні двома проблемами. Перша, як зазначив Мунтіян, полягає у відсутності середньо- і довгострокового планування соціально-економічного розвитку країни. Друга проблема не менш складна, і хоча Мунтіян у своїй доповіді її безпосередньо не торкнувся, але дав присутнім привід для відповідних роздумів, згадавши про те, наскільки вища середня оплата праці в Росії, ніж в Україні, і наскільки (вдвічі!) вище у нас енергоємність ВВП.
У чому ж справа? Відповідь можна віднайти у згаданому дослідженні, присвяченому пошуку причин виникнення в нашій країні тіньової економіки. Українські вчені дійшли висновку, що в основі цього явища лежить принизливо низький рівень оплати праці, що випливає з абсолютно несправедливих пропорцій при розподілі прибутку між працею і капіталом. У дослідженні зазначається, що «розподіл прибутків між різними суб’єктами економіки і державою — це не лише загальновизнана моральна категорія справедливості, але і найважливіший інструмент економічного зростання». Тому, підкреслюють учені, «частка оплати праці у ВВП — найважливіша характеристика економічного зростання, куди більш важлива, ніж курс долара, і стежити за нею треба, як за стрілкою спідометра».
Доповідь нагадує, що вітчизняними і світовими дослідженнями доведено, що оптимальне структурування економіки підкорюється універсальному принципу золотого перерізу, і саме відхилення від цього принципу у співвідношенні оплати праці до ВВП обумовлює виникнення тіньової економіки і змушує її агентів іти в тінь. У свою чергу, однією з причин цього є високі податкові ставки.
Відповідні розрахунки на 2007 рік показали, що в Україні офіційний ВВП становитиме 692,4 мільярда гривень, тіньової — 443,1 мільярда, сумарний — 1135,5 мільярда гривень. При цьому вчені дійшли також висновку, що за наявності тіньової економіки номінальне і реальне зростання заробітної плати ще не означає поліпшення життєвого рівня населення країни. Вони наводять приклад, що зарплата у сільському господарстві України з 1999 по 2006 рік зросла з 116 до 520 гривень на місяць, але частка оплати праці у валовій доданій вартості (ВДВ) поменшала майже вдвічі. У промисловості зростання зарплати з 214,5 до 1115,7 гривні призвело до зниження частки оплати праці у ВДВ на 14,3%. І тільки у послугах і будівництві відповідне співвідношення зросло на 4,3% і 3%.
Отже, роблять свій головний висновок учені, у країні з перехідною економікою неможливо поліпшити рівень життя населення простим підвищенням заробітної плати без одночасних заходів із детінізації економіки. На їх думку, низька оплата праці та висока частка тіньової економіки — взаємозалежні факти, своєрідні сполучені посудини. Дослідники вказують на нез’ясовний український парадокс: чинник виробництва, який найбільше експлуатується, — праця, є ще й основним наповнювачем прибуткової частини бюджету внаслідок високого рівня оподаткування фонду оплати праці.
І наостанок п’ять цифр з того ж дослідження: коефіцієнт соціальної справедливості у 2006 році складав загалом по Україні 0,305, у промисловості — 0,23, у сільському господарстві — 0,189, у послугах — 0,501, у будівництві — 0,347.
Схоже, проект Державної програми соціально-економічного розвитку на 2008 рік, виконаний без урахування згаданого дослідження, потрібно істотно виправляти. Хоча вчені, на жаль, поки не сказали, як. Відповіді на питання, чи не призведе прискорене підвищення зарплати і відповідне зростання ВВП до різких стрибків інфляції, у їх дослідженні виявити не вдалося.
