9 серпня у Києві відкрилася Перша національна виставка спортивних товарів та послуг, на якій представлено понад 140 світових та вітчизняних спортивних брендів. Міністр України у справах сім’ї, молоді та спорту Віктор Корж, презентуючи експозицію, відзначив, що спортивна індустрія нашої держави сьогодні перебуває на стадії становлення, однак обсяг продажу спортивних товарів вже сягнув одного мільярда доларів й до кінця цього року зросте ще на 20%. А от на думку ректора Національного інституту фізичної культури та спорту Володимира Платонова, у виробництві товарів для професійних занять спортом Україна відстала від розвинутих європейських держав на 30—40 років.
— Форму пошити чи виготовити нескладний тренажер — це ми можемо, але от сучасне електронне обладнання доводиться купувати за кордоном. Також я ще не бачив інвентар спільного виробництва якоїсь зарубіжної компанії і української. На жаль, у нас зараз немає умов, які могли б зацікавити іноземного інвестора. Тому держава повинна дати «зелене світло» міжнародному співробітництву щодо випуску обладнання для занять спортом.
Загалом, як вважає пан Володимир, Україну спортивною країною не назвеш. Для прикладу він привів вражаючі цифри статистики. Спочатку розпочав з того, що у нас з усього населення налічується лише вiсiм мільйонів людей, які виробляють матеріальні блага (всі інші — пенсіонери, діти, непрацездатні з причини хвороби). Їхня тривалість життя на 15—20 років менша, ніж у європейських країнах. Якщо взяти чоловіків, то за кордоном вони в середньому живуть до 82 років, а у нас — до 52, це при тому, що майже кожен другий з них помирає від інфаркту у віці до 45 років.
— Спасіння нації може бути тільки у здоровому та активному способі життя, який потрібно пропагувати українцям. Нещодавно я був у Мюнхені, то там у центрі міста умови для велосипедистів ще кращі, ніж для пішоходів (скрізь створені бігові доріжки, оздоблені зеленими насадженнями). А у нас центральна частина Києва запруджена автомобілями та висотками. Якщо у Європі на першому місці перебуває здоров’я громадян, то у нас, передусім, сповідуються інтереси тих, хто має гроші, — підкреслив Володимир Платонов.
Ще, згадуючи зарубіжний досвід, керівник інституту фізичної культури та спорту наголосив, що головне нині для нашої держави — виховання молоді. І справді, у розвинутих європейських державах вже давно не модно сидіти в барах, натомість підростаюче покоління обирає фітнес-клуби.
— В Україні нині почався суцільний пивний алкоголізм. Я не розумію тих відомих спортсменів, котрі рекламують пиво. Тепер вийдеш на вулицю і скрізь бачиш 16—17 річних хлопців та дівчат з пляшкою пива в руках. Розгулювати, попиваючи пінний напій, для молоді — шик, адже це роблять знамениті зірки боксу та футболу!
Альтернативою розгулювання з пляшкою пива Хрещатиком президент Асоціації «Спортивна індустрія України» Валерій Сушкевич бачить тренажерні зали та фітнес-клуби, але вони повинні бути не елітними, а доступними кожному. Тому, переконаний пан Валерій, справа розвитку українського спорту має стати справою не тільки спортивних організацій, а й освітян та, насамперед, політиків.
В свою чергу, член правління Асоціації «Спортивна індустрія України» Мирослав Дутчак відзначив, що Україна забезпечена тренажерними залами лише на 30% від потреби, а спортивними майданчиками ще менше — 10—15%.
— Видатки на спорт у нас, швидше, можна назвати бюджетом проїдання, аніж розвитку. А от, наприклад, у Фінляндії чи Канаді ситуація зовсім інша. Канадський уряд, починаючи з цього року, запропонував нововведення — якщо батьки купують своїй дитині абонемент у спортивний зал чи путівку у спортивний табір, то йому знижують податок, який він сплачує, працюючи на своїй роботі, на 500 канадських доларів. У Фінляндії ж батьки, котрі турбуються про те, щоб їхнє чадо займалося активним спортом, мають знижку в оподаткуванні на 200 євро. Тому всі разом ми повинні створити сприятливі умови для розвитку спортом, це стосується навіть податкового та митного кодексів...
