«Сповнитися благоговіння»

На офіційних сайтах найбільших традиційних християнських церков вже з’явилися різдвяні послання першоієрархів. Потім вони поширюватимуться країною. Після урочистих богослужінь єпископи чи священики їх зачитуватимуть у храмах мегаполісів, містечок і сіл. Ці послання — своєрідна проповідь про вияв безмежної любові Бога-Отця. І про нашу відкритість на ту любов.

Ми публікуємо різдвяні послання (у скороченому варіанті) глав церков напередодні, щоб наші читачі мали змогу зануритися в атмосферу народження Божого Сина, прихід Якого святкуватимемо за тиждень.

Дорогі браття і сестри!

Цього року ми святкуємо Різдво Христове у складних, а багато хто й у тяжких умовах життя. Чому світ став таким жорстоким? Чому невелика частина суспільства багатіє, а більшість страждає? Чому так багато неправди, жорстокості й соціальної несправедливості?

Відповідь може бути тільки одна: людство відкинуло Бога — як центр історичного процесу — і на Його місце поставило людину з її правами. Європейська цивілізація, в основі якої лежить християнство, керована вічними духовними цінностями, створила неперевершені матеріальні цінності. Але сьогодні християнський світ став не таким, яким він був раніше. У наш час християни поділяються на практикуючих і непрактикуючих. Практикуючі християни не тільки вірять у Бога, але й моляться Йому, відвідуючи храми Божі, і живуть за Його заповідями. Непрактикуючі християни — це ті, що прийняли таїнство хрещення, але живуть без Бога, за законами гріховного світу. Таких у європейській цивілізації, в тому числі і в Україні, переважна більшість... Ось чому нам так важко живеться на землі.

Необхідно серйозно задуматися над тим, як наповнити християнським духом усі сфери суспільного життя: науку та освіту, культуру та охорону здоров’я, державотворення та підприємництво, політику та дозвілля. Це треба робити не лише заради Царства Божого і вічного життя, а навіть заради самозбереження.

Релігійне протистояння серед Православних Церков не сприяє ні духовному відродженню, ні консолідації українського суспільства. Останнім часом з’явилася надія на утворення єдиної Помісної Української Православної Церкви, але зовнішні та внутрішні противники цієї святої справи свідомо чи несвідомо стоять на перешкоді. Однак, незважаючи на всі труднощі, в Україні буде єдина Православна Церква!

Прославляючи народження Христа Спасителя, дякуємо Йому за всі Його благодіяння для нас, за радість і скорботи, за Його безмежну любов до нас, грішних. Нехай Господь буде милостивим до нас у Новому році у випробуваннях нашої віри та любові до України, і нехай омине нас чаша Його праведного гніву за гріхи і беззаконня наші.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який народився у Віфлеємській печері від Пречистої Діви Марії, нехай буде з усіма нами! Христос народився! Славімо Його!

Дорогі у Христі!

Свято Різдва — священний, божественний день! Щоб гідно зустріти і провести його, ми повинні сповнитися благоговіння перед Богонемовлям Ісусом. Святкуючи Різдво Христове, молитимемося, щоб Дух Божественної любові торкнувся нашого серця і відродив його до благодатного життя. Нехай у наших серцях знайдуться ясла, готові прийняти Богонемовля Христа, і дорогоцінні дари, які ми готові принести Йому. Дари ж Різдва — це мир і благовоління, це бажання добра всім і кожному, це жертовне служіння ближньому і любов, що охоплює все людство.

Будемо ж прагнути, щоб усім нам гідно, у правді та істині, принести дари Різдва Христового. Тоді знову здійсниться це невимовне чудо — Христос прийде до нас, і Дух Божий оселиться в кожному з нас, і ангельська пісня завжди звучатиме в наших серцях, сповнюючи їх нескінченною радістю.

Подякуємо ж нині Господові за всі Його благодіяння, даровані нашій Святій Церкві і кожному з нас у минулому році, й будемо просити Його милості до Української Церкви, держави й народу України у році наступному.

Возлюблені у Господі архіпастирі, пастирі, брати й сестри! На жаль, за станом здоров’я не можу фізично бути у цей святковий день серед вас, але молитовно, серцем я з вами, і Христос посеред нас. Дякую вам у ці дні відвідання Господнього за щирість молитов і добрі слова підтримки. Вони надихають мене і додають сил перенести послане Господом випробування. Закликаю вас у цей непростий час особливо берегти заповідану Спасителем церковну єдність і возгрівати у серцях любов до Бога і ближнього!

Сердечно вітаючи всіх з Різдвом Христовим і Новоліттям, прикликаю на вас Боже благословення, бажаю вам, щоб Бог миру освятив вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа! (1 Фес. 5: 23). Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі у Христі!

«Христос народжується — славте!» Небесні ангели відкривають перед пастирями, які стоять вночі на сторожі своїх отар, чудесну новину про народження Сина Божого, співаючи величну пісню: «Слава на висотах Богові, а на землі мир людям його вподобання» (Лк. 2, 14). Ця вселенська прослава, яка лунає єдиним багатоголоссям неба і землі, наче показує, що у таїнстві воплочення Сина Божого небесна і божественна дійсність поєднується з людиною, з її історією, минулим, сучасним і майбутнім. У цьому таїнственному поєднанні в особі новонародженого Ісуса Христа, Бога і людини, відбувається обмін дарами між ними: Творець відкриває повноту свого вічного життя людині, а життя людини вповні відкривається Богові, стає простором Його присутності та діяння. Ось чому славити новонародженого Спасителя — означає насамперед відкрити Його присутність у нашому житті.

«Христос із небес — зустрічайте!» Зустрічаючи Сина Божого, який в людському тілі прийшов на світ, ми визнаємо, що сам Бог захотів увійти в життя кожного з нас... Момент, коли Спаситель торкається кожного із нас зокрема та силою і діянням Святого Духа вносить своє вічне життя у наше людське життя, ми називаємо Святим Таїнством. Таких Таїнств у Христовій Церкві є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння, Священство, Подружжя та Єлеопомазання. Ці Таїнства є плодами і наслідками народження Бога у людському тілі. Щоразу, коли ми приймаємо і беремо участь у тому чи іншому Святому Таїнстві, нам дається великий дар зустрічі з Христом-Господом, а ця зустріч переображує наше життя, наповнюючи його любов’ю Отця, благодаттю Сина і силою Святого Духа. Отож, зустріти новонародженого Христа сьогодні можна, передусім, у Святих Таїнствах, особливо в Євхаристії, яка є центром і вершиною всього життя Церкви.

«Христос на землі — бадьортеся!» Цієї таїнственної різдвяної ночі небесний ангел-благовісник каже нам, як колись вівчарям: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу!» (Лк. 2, 10). Сьогодні ми, на жаль, мусимо ствердити, що в наше українське суспільство повертаються різні страхи минулого. Навіть після двадцяти років будівництва Української держави ми є чомусь надалі стривожені тим, чи справді збережемо її незалежність, волю та українську самобутність. Страхаємося некерованості світових економічних криз і новітніх форм соціального та національного поневолення. Тому ця ангельська благовість — «Не бійтеся!» — має з особливою силою промовити нині до наших сердець. «Христос на землі — бадьортеся!» — співає сьогодні Христова Церква. Бадьорімося всі ми, бо присутність на землі воплоченого Христа — нашого Спаса — це для нас джерело невимовної сили й надії в нашому земному житті з його змаганнями та випробуваннями. Лише у Його народженні, у Різдві незмінного і вічного Бога, народжується нове й краще майбутнє, яке дає зміст і певність нашому теперішньому. Хто сьогодні віднайшов свою надію у маленькій Дитині — новонародженому Спасителеві, той вже знайшов допомогу і силу для свого непростого, мінливого та непевного сьогодення.

Христос рождається! Славімо Його!

Дорогі любі у Христі брати і сестри!

Народження Ісуса Христа було особливою подією в історії світу. Це сталося тільки раз! Слово стало тілом! Рік за роком ми згадуємо цю подію піснями й колядками про високий вияв Божої любові людству. Втім, згадувати — це не просто пам’ятати подію з минулого, але принести цю подію в наше життя і жити нею. Отже, Христос народився, і ми пам’ятаємо ту ніч, коли Його світло ввійшло у світ темряви; з нами Бог, бо світло Його життя веде й утримує нас нині й повсякчас.

Любі мої, це найлегше загородити Христа стінами церкви — обмежити Його в найглибшій та найменшій святині наших сердець, обмежуючи Його лише недільною ранковою частиною нашого життя. Зачинене Слово не стане тілом! Слово не відповість спраглому й голодному за миром світові. Святкування Різдва залежить від нас, і це має нагадати нам, що Бог є тут, що Він перебуває між нами! Де люди сумують, де люди поранені або не при здоров’ї, де діти голодні чи люди в скруті, там ми повинні бути як послідовники новонародженого Христа-Немовляти, — там Слово мусить стати тілом в ім’я Господа і за «Мир на землі, між людьми благовоління». Тоді, і лише тоді, Різдво посідатиме гідне місце в нашому житті. Тоді, і лише тоді, ми зможемо виголошувати: «Христос народився!» і «З нами Бог!»

Постійна конференція українських православних єпископів поза межами України: