Цей текст мав б вийти ще вчора, 1 квітня, якби його поява не була зірвана через інтриги темних сил, що намагалися приховати істину від народу. Але ніщо не може зупинити вільне слово. Тож, нарешті, читачі «Дня» завдяки моїм скромним зусиллям побачать справжнє обличчя українського масонства.
Ця книга майже не була помічена широким загалом українства. Звичайно, «Трициліндровий двигун любові», збірка оповідань, есеїв та публіцистики трьох найцікавіших вітчизняних авторів — Юрія Андруховича, Сергія Жадана та Любка Дереша — знайшла вдячних поціновувачів у літературному середовищі. Але навіть фахові інтелектуали, вочевидь, не зуміли виокремити з-поміж цвіту красного письменства колючий кактус правди.
А ось автор цих рядків виокремив дослідження Сергія Жадана «Український мідл-клас», а точніше, ту його частину, де йдеться про так званих масонів нової хвилі в Україні. Згідно з Жадановою розвідкою, масони нового покоління з’явилися в нас наприкінці ХIХ століття разом із фахівцями, привезеними Юзом на Донеччину для геологорозвідувальних робіт. Після Великого жовтневого перевороту найактивніші з масонів почали співпрацю з новою владою, наслідком чого стало утворення двох Волосних лож революційного масонства: Комуністичної ложі імені Троцького і Ложі гірників-каменярів «Лугутине-2»; перша відповідно мала правий ідеологічний ухил, натомість друга обстоювала ідею федерального устрою. З утвердженням Сталіна при владі «троцькістів» було репресовано; водночас «каменярі» уникли репресій завдяки новим методам видобутку вугілля, що вони запропонували і запровадили у вигляді так званого стахановського руху. Пізніше, в 60-ті, чимало донбаських масонів пристало до боротьби дисидентів, декотрі стали баптистами, а після падіння комунізму масонські громади Східної України створили в державі мережу ресторанів «Макдональдс», у оформленні яких і до сьогодні можна розгледіти рештки франкмасонської символіки.
В основному дослідження Жадана відповідає реальному стану справ і має численні підтвердження. Та все ж відчувається і брак інформації, створений, цілком ймовірно, самими масонами. Це стосується історії нового масонства останніх сорока років.
Річ у тім, що на початку 70-х у середовищі вільних «каменярів» стався ще один розкол. Частина учасників руху не вдовольнилася лише дисидентством і баптизмом і висунула ідею прямого спротиву тодішньому режимові. Відчуваючи нерозривний зв’язок із рідною природою, ці нонконформісти оголосили найбільш пригнобленим класом України диких тварин, солідаризуючися у такий спосіб із рухом екологів-екстремістів, який якраз набирав силу в Європі і США. Позаяк розкішних шуб, які можна було заливати фарбою, у ті роки ще майже ніхто не мав, визволителі фауни обрали об’єктом атаки тих, хто носив головні убори зі шкур невинно убієнних ссавців. Невеличкі мобільні загони месників підстерігали таких обивателів пізно ввечері й збивали з них шапки. Експропрійоване йшло на поповнення масонської скарбниці. Очільники «каменярів», однак, засудили методи радикалів, і тоді «шапкарі» перебралися з Донецька до Єнакієвого, де була зорганізована ложа «Поплічники революції» (ПР). Після перебудови, завдяки навичкам і фінансам, здобутим у радянському підпіллі, ПР доволі хутко легалізувалася й на сьогодні є чи не найвпливовішою силою на політичному пейзажі України. Імена її справжнього керівництва все ще зберігаються в таємниці, однак відомо, що молодіжне крило ложі очолює іммігрант з Ізраїлю Олег Тягенбокк. Згідно з архітектурними настановами масонів, він закликає на мітингах до викриття п’ятої колони в державі, маючи на увазі ту незриму, додаткову колону, на яку спирається будівля кожного «Макдональдса». Власне, мітингові заклики є зашифрованими посланнями до членів ложі, і якщо ви якось зайдете в «Макдональдс» у людний день, то доволі легко зможете виокремити в юрбі прибічників Тягенбокка з ПР, котрі шукають там п’яту колону, вдаючи звичайних клієнтів ресторану.
Історія українського масонства містить ще чимало захопливих таємниць. Сподіваюся, бодай деякі моя першоквітнева замітка змогла розкрити.
