Учора прем’єр-міністр України Віктор Янукович на засіданні уряду в черговий раз виступив з ініціативою ухвалити новий закон про основи зовнішньої й внутрішньої політики. «Цей закон дуже важливий для нашої держави і дасть відповіді на протиріччя або двозначності трактування тих чи інших положень нашої зовнішньої й внутрішньої політики, яке весь час критикують у всьому світі», — підкреслив він і закликав членів уряду «серйозно взяти участь в доробці й прийнятті цього закону». Це вже третя заява Януковича з цього приводу. Характерно, що вона прозвучала на тлі конфлікту, що розгорається між Президентом Віктором Ющенком і Верховною Радою. Як відомо, 1 грудня парламент звільнив міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, а минулої п’ятниці подолав президентське вето на Закон «Про Кабінет Міністрів». До речі, цей закон розширює повноваження уряду й коаліції, оскільки дозволяє призначити главу зовнішньополітичного відомства самостійно, якщо таку кандидатуру в 15-денний термін не подасть Президент. Прем’єр і правляча коаліція вважають Тарасюка звільненим, а глава держави — чинним міністром. Слід зауважити, що попередні заяви Януковича про необхідність ухвалення нового закону про основи зовнішньої й внутрішньої політики так і не принесли якихось плодів. Уперше Янукович звертався до цієї теми як глава Партії регіонів на Всеукраїнському форумі депутатів усіх рівнів і представників громадськості, який проходив у Києві 8 липня 2006 року. Перебуваючи на посаді глави уряду, 12 жовтня Янукович заявив, що Кабінет Міністрів у своїй діяльності збирається керуватися основами внутрішньої й зовнішньої політики, які визначає Верховна Рада, й виступив за перегляд відповідного закону. Однак досі новий законопроект так і не тільки не ухвалили, а й не підготовили для розгляду в парламенті. Хоча йому й правлячій коаліції ніхто не заважав це зробити.
Кажучи про зовнішню політику України, прем’єр учора робив особливий акцент на важливості усунення наявних протиріч, хоч і не дав пояснення, в чому вони полягають. У той же час він підкреслив, що Києву слід «проводити однакову політику в Брюсселі, Москві або Вашингтоні».
КОМЕНТАР
Олександр СУШКО , директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— У даному випадку закон чи ігри навколо закону про зовнішню і внутрішню політику виступають одним із факторів великого політичного торгу. Зрозуміло, якщо коаліція має достатньо голосів для того, щоб затверджувати такі закони, чому б їй цього не робити. Але законодавство України і Конституція не вимагає затвердження чи ухвалення закону про основи зовнішньої і внутрішньої політики. В Конституції вказано, що Верховна Рада визначає основи внутрішньої та зовнішньої політики. Однак це зовсім не означає необхідність ухвалення відповідного закону. Адже Верховна Рада має ухвалювати весь законодавчий комплекс, який визначає основи. Існує дуже широке тлумачення того, яким чином Верховна Рада спроможна і має виконувати свою конституційну функцію щодо визначення основ. У практиці попередніх парламентів це питання ніколи не форсувалося. Зараз, напевне, це потрібно антикризовій коаліції, щоб підсилити свої позиції. Втім, на сьогодні такого законопроекту немає серед зареєстрованих. Тому ми робимо висновок, що ігри навколо цього законопроекту є частиною більш широкої політичної гри навколо боротьби за повноваження в різних сферах внутрішньої та зовнішньої політики.
Насправді ми бачимо, що боротьба йде не за якісь концептуальні основи курсу, а скоріше, за повноваження у здійсненні зовнішньої політики, а не за принципові концептуальні розбіжності. Принаймні, на рівні риторики і заяв і Президент і прем’єр дотримуються приблизно однієї лінії, не ставлячи під сумнів ті основи зовнішньої політики, які виписані в українському законодавстві. Просто вони тлумачать ці основи по-різному. Тому в даному випадку я не думаю, що вказаний вами законопроект стане інструментом радикального перегляду зовнішньої політики як такої. Натомість, він може змістити деякі акценти, зробити більший наголос на відносинах з Росією та СНД. Зрозуміло, що там може не знайтися місце для згадки про членство в НАТО або буде вжито те формулювання, яке було в Універсалі національної єдності.
