Однак, мабуть, не менше такій ухвалі, зрадів і президент США Білл Клінтон, який вважає цей законопроект вінцем зовнішньополітичної діяльності очолюваної ним адміністрації за вісім років президентства. Клінтон особисто зустрічався із понад 100 законодавцями, зробив ще більше телефонних дзвінків, а також побував у деяких округах, щоб забезпечити проходження цього закону. Також добряче постаралися й американські ділові кола. За повідомленням «Нью-Йорк Таймс», Американська торговельна палата й «Бізнес Раундтейбл» витратили понад $10 млн. на рекламні оголошення й кампанію на підтримку цього законопроекту.
Одразу ж після голосування Клінтон заявив, що «палата представників зробила величезний історичний крок до подальшого процвітання Америки, реформ у Китаї та миру в усьому світі». Кандидат у президенти від Республіканської партії Джордж Буш-молодший теж привітав таку ухвалу конгресменів, зазначивши, що «ухвалення цього білля зробить американську економіку сильнішою, а також надає більше можливостей для волі й свободи в Китаї». Дещо стриманішим був інший претендент із демократичного табору віце-президент Ел Гор, який наголосив, що більше треба робити для захисту прав американських робітників. І це не дивно, адже демократи традиційно черпають підтримку в профспілок. А останні, як відомо, виступали проти надання Китаєві статусу нормального торговельного партнера, побоюючись, що це призведе до скорочення робочих місць, оскільки капітал почне «тiкати» на китайський ринок, де повно дешевої робочої сили. Президент профспілки американських сталеварів Джордж Бекер назвав це голосування «зрадою інтересів робітничого класу».
Цілком можливо, що окрім цього звершення американський президент залишить за собою доктрину Клінтона. За повідомленням «Нью-йорк Таймс», сутність її полягає в тому, що добре для американського бізнесу, може за певних умов бути добрим для справи лібералізації й демократії в авторитарних державах. Сам же Клінтон так висловив своє кредо: «Ми можемо більше впливати простягнутою відкритою рукою, ніж стиснутим кулаком». Щоправда, залишається з’ясувати, чому такого підходу Америка не використовує у відносинах із іншими країнами.
