То хто ж з них правий? Нацбанк, прогнози якого майже завжди збуваються, або так звані «теоретики від валютного регулювання», попередження яких часто так і залишалися на папері? НА ВИХОДІ ІЗ «ЗОНИ ДОЛАРА»
В Україні вже стало традицією, що «мірою» національного надбання є долар. Дійсно, варто докласти трохи законодавчих зусиль, і бюджет почнуть перераховувати в доларах, бідність — обраховувати в доларах, а борги й так не платяться в доларах. Уже другий рік, завдяки працелюбному голові бюджетного комітету Юлії Тимошенко, ми дізнаємося, наскільки менше коштує наша країна через зниження курсу гривні. Одним словом, ми автоматично все рахуємо в доларах: зарплати, пенсії, ціни. І зовсім не замислюємося, що в гривні є стільки «вартостей», скільки в України торгових партнерів. Отже, курс гривні (в доларах, рублях, євро…) такий самий, як бажання (виражене в пропорції гривня-інша валюта) експортерів і імпортерів торгувати між собою. Правда, цим не пояснюється, чому слова «курс гривні» стійко асоціюються з курсом долара. Хоча в такої, незрозумілої на перший погляд, звички є одне незаперечне пояснення: з багатьма країнами Україна торгує тільки за долари. Але це відбувається зовсім не через те, що українці не цікавляться валютою своїх партнерів, а тому, що партнери не цікавляться гривнею, бачачи в гривні джерело, а в доларі — страховку від валютних ризиків.
І вони, звісно, праві. Свою стабільність гривня дійсно отримує від долара, точніше, від доларової підтримки американського уряду. Пам'ятаєте, яке призначення було в доларових кредитів Міжнародного валютного фонду? Одне-єдине — підтримка курсу національної валюти. Власне, кредити МВФ — це й не кредити в звичайному розумінні слова, тому що долари Україна отримувала не просто так. Кредит МВФ — це «всього лише» обмін національної валюти на вільноконвертовану (за нашого «геополітичного» випадку ми проконвертували гривню в долари). Ось і все!
Але повернемося до прогнозів з приводу курсу гривні. На чому будуються заспокійливі сюжети Нацбанку? Передусім, на «стабілізуючій» ролі Міжнародного валютного фонду. Як чекають українські власті, наприкінці поточного й на початку майбутнього року їм вдасться домовитися з кредиторами, а значить забезпечити конвертованість гривні в прийнятних для себе рамках (розширеного й похилого валютного коридора). Незалежні «оцінювачі», навпаки, не вважають, що кредити МВФ будуть вирішальним чинником утримання стабільності. На їхню думку, по- перше, МВФ уже відмовився від неефективних і таких, що дорого коштують, програм підтримки валютних курсів на користь встановлення реальнішого ринкового курсу. Отже, по- друге, визначальними для завершення етапу «ситуативної стабільності» стануть, з одного боку, неуспіхи України в зовнішньоекономічній діяльності й великі виплати зовнішнього боргу, а з іншого, зміни в грошово-кредитній політиці Росії, головного торгового партнера України.
Щодо залежності гривні від майбутніх боргових платежів, то про це сказано й написано багато й детально. До речі, нещодавні провали курсу також багато в чому пов'язані з платежами по боргах. За словами голови НБУ В.Ющенка, в жовтні Нацбанк і Мінфін виплатили по зовнішньому боргу близько $180 млн., що скоротило валютні валові резерви до $1,3 млрд. (скільки залишилося «ліквідних резервів», тримається в секреті).
