Результати позачергових виборів до Тернопільської облради, на думку експертів, можуть зіграти вирішальну роль і під час президентсько-виборчого марафону, що наближається. Перший і ключовий аргумент: розбрат Президента та прем’єра позначився на периферії, і нищівна поразка політичних сил, що представляють нині виконавчу та законодавчу владу в країні, дає унікальний шанс, у тому числі маргінальним політичним силам, не докладаючи жодних зусиль нарощувати електоральні м’язи. Однак Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко об’єднувати зусилля, у зв’язку з загрозами, що виникли, й що яскраво проявилися під час тернопільського волевиявлення не поспішають, добровільно віддаючи, таким чином, до рук, передусім, Віктору Януковичу, всі виборчі козирі.
Навіщо, питається, лідеру Партії регіонів пропонувати програму боротьби з економічною кризою, якщо розчаровані у владі українці й без усіляких альтернативних програм і концепцій прийдуть на виборчі дільниці і, виражаючи свої протестні настрої, проголосують за так звану опозицію в особі Партії регіонів? Навіщо регіоналам об’єднуватися з БЮТ або із Секретаріатом Президента, якщо вчорашні соратники з помаранчевої революції своїми гострими перманентними конфліктами чітко направляють електоральну течію в русло «синьо-білої» команди? Захопившись боротьбою на поразку один одного, Віктор Андрійович і Юлія Володимирівна навіть і не намагаються констатувати те, що і так видно без мікроскопа, — цінності Майдану сьогодні поставлені під могутній удар його ж лідерами. Не дивно, що за таких розкладів, політики, що з тріском програли на виборах 2004 року, можуть взяти реванш, що не викликає сумнівів як у нашій країні, так і у всьому світі менш ніж через рік.
Очікується, що сьогодні тернопільський Тервиборчком оприлюднить офіційні підсумки недільного волевиявлення, однак вже зараз чітко видно контури електоральних симпатій жителів області, і навряд чи в середу варто чекати яких-небудь сенсацій. Очевидно саме тому експерти акцентують увагу не стільки на підсумках скандальних виборів до облради, скільки на впливі даного регіонального плебісциту на подальшу загальнополітичну погоду в країні.
Примітно, що минулої неділі позачергові вибори відбулися в 85-ти населених пунктах нашої країни — майже в усіх областях України. Громадяни обирали депутатів місцевих рад, мерів і голів сільрад. Більшість виборчих перегонів пройшли тихо, і лише вибори до Тернопільської облради викликали резонанс, луна якого докотилася й до вищих кабінетів у Києві.
Експерименти, що проводять «біло-серцеві» на місцевих виборах, мають вельми сумні наслідки для них самих. Нагадаємо, саме бютівці ініціювали позачергові вибори в столиці й саме соратники прем’єра спочатку запустили достроковий виборчий маховик у Тернополі. Небажання домовлятися з тим же Кличком і спроба провести в мери Києва «розумного Турчинова» в результаті завершилася продовженням на два роки терміну повноважень Леоніда Черновецького.
«Дуже закономірним є результат БЮТ, який за день до виборів заявив, що він не братиме участі у виборах, однак не домігся юридичної чистоти експерименту. З іншого боку, дуже насторожує результат Партії регіонів і «Єдиного Центру». За даними майже всіх соціологічних служб, що проводили дослідження в Тернопільській області напередодні виборів, ЄЦ гарантували проходження до Тернопільської облради, тобто там рейтинг був десь на рівні 3%, а ПР мала десь 2%. Тому такі результати викликають здивування», — зазначає президент Аналітичного центру «Відкрита політика» Ігор Жданов.
«Те, що БЮТ втрачав голоси в Тернопільській області, було очевидним. Це свідчить про фактичний провал їхньої політичної діяльності в області. У результаті ми маємо наслідки, що свідчать про переорієнтацію виборців західної України на користь нових лідерів, нових фаворитів і це може бути певною проекцією на президентські вибори 2010 року», — зауважив у свою чергу керівник Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Спроба зірвати вибори в Тернополі — це перша ластівка, вважають у Комітеті виборців України. Незабаром великі парламентські партії, що стрімко втрачають популярність, можуть об’єднатися і на роки позбавити українців права вибору. «Зокрема, сьогодні існують ідеї про відстрочку на рік прямих виборів мерів. Крім цього, оприлюднена ініціатива про проведення конституційної реформи і, як наслідок, не проведення планових президентських виборів. Якщо ці ініціативи завтра стануть реальністю, то в найближчі два роки в Україні не буде прямих виборів», — підкреслив у коментарі «Дню» голова КВУ Ігор Попов.
Про загальнодержавні наслідки тернопільських перегонів із побоюванням говорять і політологи. «Вкотре регіональні вибори стають холодним душем для БЮТ. Це щось більше, ніж тенденція. Невтішна електоральна крива БЮТ дає підстави прогнозувати, що БЮТ таки може зважитися на стратегічний союз із регіоналами. Це може стати реальністю з конституційним підтекстом», — прогнозує директор політичних програм Центру політичного консалтингу Олег Проценко.
Дійсно, безперервне падіння виборчого рейтингу прем’єра і блоку її імені, пов’язане, передусім, з економічною кризою, породжує для Юлії Тимошенко нові — дуже серйозні виклики. У цьому контексті прогнози політологів стосовно того, що БЮТ і Партія регіонів можуть провести конституційну реформу «на двох» виглядають цілком реалістичними. Це — з одного боку. З іншого, десятивідсотковий результат на виборах у Тернополі ставить питання ребром: а навіщо команді Януковича йти на союз з владою, в цьому випадку в особі БЮТ, якщо можна, будучи пасивним спостерігачем політичних подій, істотно нарощувати електоральні м’язи.
Проте сценарій вірогідного об’єднання зусиль БЮТ і ПР не можна остаточно скидати з рахунків. Падіння рейтингів усіх парламентських сил (у тому числі ПР), а також невпинно зростаючий суспільний запит на нових лідерів, можуть підштовхнути колишнього прем’єра і діючого голову уряду в тісні обійми одне одного. Маючи в парламенті 300 з «хвостиком» голосів бютівці і регіонали здатні перевернути з ніг на голову не лише виборче законодавство (обидві політичні сили неодноразово висловлювалися «за» двопартійну систему, першим кроком до якої є збільшення прохідного бар’єру на виборах до ВР), але й форму державного правління. Не виключено, що напрацьований сценарій, що передбачає вибори президента в парламенті, спільними зусиллями бютівців і регіоналів уже в близькому майбутньому стане дійсністю. Однак ця гіпотетична «стабілізаційна» дійсність викликає побоювання, і ось чому.
По-перше, Тимошенко і Янукович, зметикувавши в конституційному питанні на двох, всерйоз і надовго позбудуться політичних конкурентів. А відсутність конкурентів і, відповідно, страху бути відстороненими від влади, породжує вседозволеність. Це — найсерйозніший трамплін на демократичному шляху, яким, нехай спотикаючись і падаючи, все-таки рухається Україна.
По-друге, ні Юлію Володимирівну, ні, вже тим більше, Віктора Федоровича не можна назвати «чистими» прихильниками європейської та євроатлантичної інтеграції нашої країни. Отже, горезвісна багатовекторність Кучми, що не приносить жодної реальної користі для України, має всі шанси «воскреснути».
По-третє, якщо конституційні ідеї бютівців і регіоналів будуть реалізовані, право рядових українців обирати президента перейде депутатському корпусу. Ми вже четвертий рік живемо в умовах парламентсько-президентської республіки, однак якісний склад ВР навряд чи дозволяє говорити про те, що президентський вибір парламентаріїв буде реальним відображенням народних симпатій. Якщо це й буде дзеркало, то напевно — криве.
Таких моментів насправді — дуже багато, і нинішній політичний цирк, якщо сьогодні не запобігти конституційному сценарію БЮТ і ПР, уже завтра буде для нас усіх бажаним видовищем. Однак квитки, на жаль, купити не зможе ніхто: всі вони будуть у руках двох політичних сил, лідерів яких навіть з натяжкою складно назвати демократами. Ось тоді-то, ті, хто сьогодні вздовж і впоперек критикує Президента Ющенка, напевно оцінять істинну роль, вагу і значення демократії у всіх її виявах.
ДО РЕЧI
Влада тих, хто не був при владі
Найбільш несподіваний факт виборів на Тернопільщині: там міським головою став член Української народної партії Василь Мартюк, якому виповнилося лише 23 роки. Про це повідомляє УНІАН. Таке враження, що фраза на зразок «якби виборів на Тернопільщині не було, то їх варто було б вигадати» реалізувалася у другій її частині. Себто підсумки їхні виглядають, наче вигадані, й не вкладаються у звичні стереотипи. Вони засвідчують виразну тенденцію, яка сьогодні спостерігається в нашому суспільстві. Йдеться про те, що у тому ж Зборові проголосували не за старих та досвідчених, а за зовсім юного молодого чоловіка, який, ймовірно, не світився у жодних скандалах, нічого не вкрав і не уособлює собою політичні сили, котрі нині найактивніше ділять владний пиріг.
Власне, про цю ж тенденцію свідчать і вибори до Тернопільської обласної ради. Хоч які б підозри існували щодо застосування адміністративного ресурсу і несподіваного проходження до ради віртуального «Єдиного Центру», але вони все одно не перекреслюють переконливу перемогу націоналістичної «Свободи» Олега Тягнибока. Ця політична сила до сьогоднішнього дня ніколи не перемагала на виборах і не брала участі у владі. До обласної ради пройшла також Партія регіонів, яка теж досі не була при владі в цьому регіоні. Тим часом, владні «Наша Україна» та БЮТ значно втратили у популярності.
Недавні соціологічні опитування показали зростання рейтингу нещодавнього короткотермінового голови Верховної Ради і міністра закордонних справ 34-річного Арсенія Яценюка. Він не лише вийшов на третє місце серед ймовірних кандидатів у президенти України, але й у випадку проходження до другого туру перемагає обох своїх конкурентів — Віктора Януковича і Юлію Тимошенко. Він виглядає як людина іншого покоління — вільно володіє англійською мовою, розмовляє грамотною українською і російською, розкуто спілкується, не позбавлений дотепності, крім того, його не помітили у жодних незаконних оборудках, як, наприклад, торгівля газом чи дерибан землі. Все це, звісно, має дуже велике для ймовірного кандидата в президенти значення, але до цього він не додав якихось особливих досягнень у публічній політиці. Скажімо, під час його перебування на посаді голови Верховної Ради парламент більше сварився, ніж працював. І хоча навряд чи громадська думка покладе вину за це на колишнього спікера, але захоплення його діяльність в неї теж не викличе, а особливо на тлі нинішнього голови ВР Володимира Литвина.
Отож, спільні риси усіх згаданих успішних політиків і політичних сил полягають в тому, що вони не асоціюються з сьогоднішньою владою, яка постійно свариться і набридає виборцям неспроможністю здійснити «український прорив», зробити «десять кроків назустріч людям», або «покращити життя вже сьогодні». Можна прогнозувати значне оновлення і омолодження української влади. Чи змінять ці нові люди сутність влади, чи зможуть вони провести реформи на користь суспільства? На це можна тільки сподіватися. Але фактом залишається те, що олігархічний капітал уже почав класти «яйця» у кошик молодих і незасвічених або малозасвічених політичних сил.
