Україна точно така ж, як і Франція чи Німеччина. У деяких демографічних аспектах. Себто у нас нині йдуть ті ж процеси загального старіння населення, що і в багатій Західній Європі. Ми теж, хоча й пізніше, перейшли від багатодітної до дводітної сім`ї, у нас теж впала народжуваність, поменшало молоді, а відтак в структурі населення зросла питома вага людей пенсійного віку. Нині в Україні вже є чимало областей, у яких кількість людей, старших за працездатний вік, перевалює за чверть всього населення. За даними Міністерства статистики, це Чернігівська область (майже 30%!), Вінницька (26,7%), Сумська, Черкаська, Полтавська, Хмельницька й Житомирська. Трохи менша питома вага старих людей у більш урбанізованих областях та в містах, але й там - та ж тенденція. Все як у Європі.
Але в тім то й річ, що у Європі загальне старіння населення викликане двома факторами - і зменшенням народжуваності, і збільшенням середньої тривалості життя. У нас же діє лише перший фактор, а другий має протилежний знак. За даними Міністерства охорони здоров`я, впродовж останніх 6 років середня тривалість людського життя в Україні зменшилася на 3,5 роки і сьогодні вона в середньому становить 61 рік для чоловіків і 73 - для жінок. Отже, питома вага старих людей більшає, а водночас тривалість життя зменшується - таким у нас є головний демографічний парадокс нинішнього часу. Якщо обидві тенденції збережуться - а за умов консервації нинішньої кризи саме так і буде, - скоро на одного працюючого припадатиме один хворий непрацюючий пенсіонер. І це буде жінка, бо чоловіки, як правило, вмиратимуть ще у працездатному віці.
Так, що далі, то більше відчувається різниця у середній тривалості життя чоловіків і жінок. Це добре видно з тих же демографічних таблиць Мінстату. Жінок загалом, більше в усіх вікових групах але якщо у віковій групі від 55 до 59 жінок лише на 20% більше, ніж чоловіків, то в групах від 75 до 100 їх уже просто утричі більше.
Цікавий факт: серед тих, кому за 100, чоловіків і жінок майже однакова кількість. Чи не означає це те, що схильність до міцного здоров`я в старості і до довгожительства, генетично проявляється і в чоловіків, і в жінок однаково? Якщо це так, то виходить, що різниця у середній тривалості життя чоловіків та жінок пояснюється тим, що чоловіків сильніше вражають соціально-економічні негаразди. Адже в країнах, де з економікою все гаразд, ця різниця не така велика. Отож, старий напівіронічний лозунг "Литературной газеты" "Берегите мужчин" набуває в наш час ще більшої ваги.
А чи є якісь відмінності у демографії старості села й міста? Якщо і є, то не дуже помітні. В усіх вікових групах після 70-ти міська частина майже дорівнює сільській. Різниця між кількістю чоловіків та жінок у місті та селі також майже однакова - і там, і там після 70-ти жінок приблизно утричі більше. У цьому плані єдина різка демографічна відмінність між містом і селом в тому, що людей віком у 100 й більше років у місті майже вдвічі більше, ніж у селі. Вочевидь сільські клопоти довгожителів усе ж важчі, ніж міські, а медичне обслуговування, зрозуміло, набагато гірше.
Взагалі, статистичні дані вікової групи "100 і більше" можуть багато на що відповісти.
В усіх країнах за величиною цієї групи судять про добробут країни. У нас красномовною є сама цифра. Навіть досить обізнані не можуть хоча б приблизно її вгадати. А їх, людей, які розміняли другу сотню літ, у нас в Україні лише 1,2 тисячі. І ще рік тому було 1,5 тисячі. Це означає, що впродовж лише одного року таких людей поменшало на 25%! У будь-якій цивілізованій країні такий обвал став би причиною гучних скандалів, детальних наукових досліджень і негайних дій уряду. У нас же зробили, як у нас: нещодавно провели нараду, на якій було вирішено створити спеціальну "Президентську програму "Здоров`я людей похилого віку". (До речі, в інших країнах подібні програми називаються національними, а у нас чомусь президентськими). Коли то її - програму - ще затвердять?.. І чи буде вона справді діяти у наших нинішніх соціально-економічних умовах?
Україна точно така ж, як і Франція чи Німеччина. У деяких демографічних аспектах. Себто у нас нині йдуть ті ж процеси загального старіння населення, що і в багатій Західній Європі. Ми теж, хоча й пізніше, перейшли від багатодітної до дводітної сім`ї, у нас теж впала народжуваність, поменшало молоді, а відтак в структурі населення зросла питома вага людей пенсійного віку. Нині в Україні вже є чимало областей, у яких кількість людей, старших за працездатний вік, перевалює за чверть всього населення. За даними Міністерства статистики, це Чернігівська область (майже 30%!), Вінницька (26,7%), Сумська, Черкаська, Полтавська, Хмельницька й Житомирська. Трохи менша питома вага старих людей у більш урбанізованих областях та в містах, але й там - та ж тенденція. Все як у Європі.
Але в тім то й річ, що у Європі загальне старіння населення викликане двома факторами - і зменшенням народжуваності, і збільшенням середньої тривалості життя. У нас же діє лише перший фактор, а другий має протилежний знак. За даними Міністерства охорони здоров`я, впродовж останніх 6 років середня тривалість людського життя в Україні зменшилася на 3,5 роки і сьогодні вона в середньому становить 61 рік для чоловіків і 73 - для жінок. Отже, питома вага старих людей більшає, а водночас тривалість життя зменшується - таким у нас є головний демографічний парадокс нинішнього часу. Якщо обидві тенденції збережуться - а за умов консервації нинішньої кризи саме так і буде, - скоро на одного працюючого припадатиме один хворий непрацюючий пенсіонер. І це буде жінка, бо чоловіки, як правило, вмиратимуть ще у працездатному віці.
Так, що далі, то більше відчувається різниця у середній тривалості життя чоловіків і жінок. Це добре видно з тих же демографічних таблиць Мінстату. Жінок загалом, більше в усіх вікових групах але якщо у віковій групі від 55 до 59 жінок лише на 20% більше, ніж чоловіків, то в групах від 75 до 100 їх уже просто утричі більше.
Цікавий факт: серед тих, кому за 100, чоловіків і жінок майже однакова кількість. Чи не означає це те, що схильність до міцного здоров`я в старості і до довгожительства, генетично проявляється і в чоловіків, і в жінок однаково? Якщо це так, то виходить, що різниця у середній тривалості життя чоловіків та жінок пояснюється тим, що чоловіків сильніше вражають соціально-економічні негаразди. Адже в країнах, де з економікою все гаразд, ця різниця не така велика. Отож, старий напівіронічний лозунг "Литературной газеты" "Берегите мужчин" набуває в наш час ще більшої ваги.
А чи є якісь відмінності у демографії старості села й міста? Якщо і є, то не дуже помітні. В усіх вікових групах після 70-ти міська частина майже дорівнює сільській. Різниця між кількістю чоловіків та жінок у місті та селі також майже однакова - і там, і там після 70-ти жінок приблизно утричі більше. У цьому плані єдина різка демографічна відмінність між містом і селом в тому, що людей віком у 100 й більше років у місті майже вдвічі більше, ніж у селі. Вочевидь сільські клопоти довгожителів усе ж важчі, ніж міські, а медичне обслуговування, зрозуміло, набагато гірше.
Взагалі, статистичні дані вікової групи "100 і більше" можуть багато на що відповісти.
В усіх країнах за величиною цієї групи судять про добробут країни. У нас красномовною є сама цифра. Навіть досить обізнані не можуть хоча б приблизно її вгадати. А їх, людей, які розміняли другу сотню літ, у нас в Україні лише 1,2 тисячі. І ще рік тому було 1,5 тисячі. Це означає, що впродовж лише одного року таких людей поменшало на 25%! У будь-якій цивілізованій країні такий обвал став би причиною гучних скандалів, детальних наукових досліджень і негайних дій уряду. У нас же зробили, як у нас: нещодавно провели нараду, на якій було вирішено створити спеціальну "Президентську програму "Здоров`я людей похилого віку". (До речі, в інших країнах подібні програми називаються національними, а у нас чомусь президентськими). Коли то її - програму - ще затвердять?.. І чи буде вона справді діяти у наших нинішніх соціально-економічних умовах?
