Потенціал європейського ринку газу отримав серйозне підкріплення. Учора Туреччина та чотири країни Євросоюзу — Болгарія, Румунія, Угорщина та Австрія підписали в Анкарі міжурядову угоду щодо проекту газопроводу «Nabucco». Вона передбачає постачання газу з Каспійського регіону до Європи в обхід Росії й України через Азербайджан, Грузію, Туреччину, Болгарію, Румунію, Угорщину, Австрію й Німеччину.
Договір про початок будівництва газопроводу був підписаний іще два роки тому — наприкінці червня 2007 року комісаром Єврокомісії з енергетики Андрісом Пієбалгсом і міністрами енергетики Туреччини, Болгарії, Румунії, Угорщини й Австрії. У лютому 2008 року до проекту підключилася Німеччина. Сьогодні її, як бачимо, серед підписантів поки немає.
Спочатку проект газопроводу передбачав постачання газу з родовищ Ірану в Перській затоці. Але у зв’язку з конфліктом навколо іранської ядерної програми 2006 року було ухвалено рішення змінити проект таким чином, щоб мати можливість постачати газ з Туркменії, Узбекистану та Азербайджану. Іран і Ірак зараховують до потенційних постачальників газу цим маршрутом. Проектна потужність газопроводу 26 — 32 мільярди кубічних метрів на рік. Він зможе забезпечувати від 5 % до 10 % потреб ЄС у газі. Щоправда, на початковому етапі він подаватиме лише близько восьми мільярдів кубометрів. Орієнтовна вартість проекту — 7,9 мільярда євро. Будівництво передбачається розпочати наприкінці 2010 року й закінчити 2013-го.
Учасниками будівництва проекту з рівними частками по 16,67% є наразі австрійська компанія OMV, угорська MOL, болгарська Bulgargaz, румунська Transgaz, турецький Botas і німецький RWE.
Чи вдасться ЄС здійснити цей амбіційний проект? Близький до ЄС інтернет-сайт Euobserver ставить відповідь на це запитання в залежність від можливості забезпечити наповнюваність газопроводу. Зазначивши, що підписання в понеділок в Анкарі відповідної міжурядової угоди стане важливим кроком на шляху скорочення енергетичної залежності Європи від російського газу, видання цитує голову Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу: «Підписання угоди продемонструє нашу готовність втілити в життя проект «Набукко» в максимально короткі терміни». І дійсно, Брюссель виділив 200 мільйонів євро як «маленьку морквину» для компаній, які в найкоротший термін зможуть розпочати будівельні роботи, підкреслює Euobserver. Компанії, які хочуть взяти участь у експлуатації газопроводу, повинні будуть укладати контракти з Nabucco Gas Pipeline International — консорціумом у складі п’яти країн і німецького енергетичного гіганта RWE. «Усе робитиметься крок за кроком», — сказав представник Єврокомісії з енергетики Ферран Таррадельяс Еспуні, зауваживши, що «щойно газ буде законтрактовано, розпочнеться будівництво трубопроводу».
Але, схоже, саме в цьому й полягатиме головна перешкода. «Успіх проекту висить на волоску й залежить від того, чи набереться достатня кількість країн, які візьмуть на себе зобов’язання закачати газ в «Набукко», пише Euobserver і зазначає, що Єврокомісія найбільші надії покладає на Азербайджан, який має в своєму розпорядженні підтверджені запаси газу приблизно в 850 мільярдів кубометрів. Крім того, в Європі хочуть залучити до проекту й Туркменію, президент якої Гурбангулі Бердимухамедов заявив минулої п’ятниці, що Ашхабад має вільні запаси газу, призначені для іноземних споживачів, включаючи «Набукко».
Проте чимало експертів вважає, що навколо газових запасів цього регіону розгорнеться дуже сильна конкуренція. Головними гравцями тут, нарівні з ЄС, можуть стати Китай і Росія. «Китай активізував зусилля для розширення своєї присутності в Центральній Азії», — зазначає експерт зі Словаччини Карел Хірман, нагадуючи, що з наступного року має розпочати працювати трубопровід, який зв’яже КНР і Туркменію.
Досить скептично ставляться до можливості реалізації найближчими роками проекту «Набукко» в Росії. Тут не лише зазначають, що перспективи заповнення цієї магістралі газом досі не визначені, а й намагаються їх відсунути. Як інакше можна розглядати підписані 28 червня Азербайджаном і Росією умови контракту на купівлю-продаж азербайджанського газу, згідно з яким з наступного року «Газпром» закуповуватиме в Азербайджану газ у обсязі 500 мільйонів кубометрів з подальшим збільшенням обсягів. «Газпром» також включено до списку потенційних покупців газу другої черги родовища Шах-Деніз в Азербайджані, основного потенційного джерела для Nabucco.
І все ж таки, як виглядає, зупинити цей проект буде дуже важко. Достатньо сказати, що істотну підтримку йому готовий надати Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Він, схоже, бере на себе роль «головного учасника» у фінансуванні. Як повідомив директор банку з енергетичного бізнесу Ріккардо Пуліті, ЄБРР готовий організувати фінансування Nabucco в розмірі мільярда євро.
Чи варто Україні залишатися осторонь цього проекту? Думаю, позиція, озвучена керівництвом країни в цьому питанні, цілком відповідає нашим національним інтересам. Президент України Віктор Ющенко схвально висловився щодо практичних кроків ЄС, спрямованих на реалізацію «Набукко». За словами уповноваженого глави держави з міжнародних питань єнергобезпеки Богдана Соколовського, «Президент України заявляє про зацікавленість нашої держави взяти участь у реалізації проекту «Набукко» на всіх етапах — від проектування до експлуатації. Реалізація цього проекту, й. Зокрема, участь у ньому України, сприятиме економічному й політичному розвитку країн Каспійсько-Чорноморського регіону, зміцненню їхньої співпраці з ЄС, а отже, процвітанню народів країн регіону», — сказав Соколовський. Він також зазначив, що Президент закликає уряд створити належні умови для участі в тендерах на проектування, будівництво й експлуатацію «Набукко» НАК «Нафтогаз України», галузевих науково-конструкторських установ, інститутів та інших господарюючих суб’єктів.
У заяві Соколовського немає жодного слова про Росію, проте кожному зрозуміло, що обмеження для російського газового монополізму, запроваджувані зусиллями ЄС, далеко не байдужі для України.
