7 лютого має відбутися другий тур президентських виборів в Україні, в який, як відомо, вийшли Юлія Тимошенко і Віктор Янукович. Білорусь у першу чергу цікавить, наскільки можуть змінитися білорусько-українські відносини з приходом до влади того чи іншого кандидата в президенти.
ЯК МІНІМУМ ТРИ ПРИЧИНИ
Причому цей досить, слід сказати, великий інтерес викликаний як мінімум трьома причинами.
По-перше, торгівельний товарообіг між нашими країнами хоча й значно знизився торік, утім лише за результатами січня—листопада 2009 року досяг 2,7 млрд. доларів. Причому зовнішньоторговельне сальдо було й залишається на нашу користь.
По-друге, Київ досить серйозно допоміг Мінську зі вступом до програми «Східне партнерство» й узагалі значно сприяв зближенню Білорусі з провідними європейськими структурами, що не забарилося позначитися на зовнішньополітичних пріоритетах білоруського керівництва.
По-третє, Україна — це, напевно, єдина країна-сусід, з якою за всі роки білоруської незалежності не виникало серйозних проблем або протиріч.
Окрім, мабуть, проблеми демаркації білорусько-українського кордону. Український парламент ратифікував відповідний Договір ще 1997 року. Наш найвищий законодавчий орган зволікає й досі. Більш того, незважаючи на досить теплу й плідну зустріч Олександра Лукашенка й Віктора Ющенка в Києві торік і рішучість білоруських депутатів ратифікувати Договір про кордон між двома країнами, буквально днями голова Державного прикордонного комітету Ігор Рачковський заявив, що процес демаркації білорусько-українського кордону може затягнутися аж на 10 років. Була озвучена й передбачувана ціна цієї демаркації — близько 51 млрд. білоруських рублів. Сказав це Рачковський на засіданні Постійної комісії з міжнародних справ і зв’язків з СНД палати представників Національних зборів.
ТАКІ СПРАВИ З КОНДАЧКА НЕ ВИРІШУЮТЬСЯ...
Необхідність такої тривалої демаркації мотивується низкою причин. Мовляв, Договір про державний кордон між Білоруссю й Україною передбачає створення спільної комісії для проведення демаркації. Документ визначає поняття держкордону на суші, воді, в надрах і повітряному просторі. Умови проходження зафіксовані в протоколі-описі проходження лінії держкордону та в альбомі топографічних карт. Білорусь і Україна також мають обмінятися топографо-геодезичними відомостями, картографічними й аерофотографічними матеріалами, необхідними для підготовки документів делімітації, демаркації, перевірки проходження державного кордону. І так далі, і тому подібне.
Ігор Рачковський сказав декілька слів і про ратифікацію злощасного договору (це планують зробити білоруські депутати 2 квітня цього року): «Ратифікація договору про білорусько-український держкордон має велике значення для нашої країни, оскільки кордон з Україною становить близько однієї третини всього державного кордону Білорусі. Крім того, за умовами договору, до нас відходять понад 400 гектарів землі».
При цьому головний білоруський прикордонник нагадав, чому цей договір не виходило ратифікувати раніше: «Білорусь утримувалася від ратифікації через економічні й політичні питання».
За дивним збігом обставин ці серйозні заяви високої посадової особи Білорусі прозвучали практично одразу після проведення першого туру президентських виборів в Україні — 19 січня.
НІЧОГО ЕКСТРАОРДИНАРНОГО
Відомий білоруський політолог Андрій Федоров вважає, що нічого екстраординарного в усьому цьому він не бачить, і хоч хто стане українським президентом (Тимошенко чи Янукович), це майже ніяк не позначиться ні на ратифікації білорусько-українського кордону, ні на стосунках між нашими двома країнами: «У заяві Рачковського немає нальоту якоїсь сенсаційності. Це звичайні робочі моменти процесу майбутньої демаркації державного кордону. Маю нагадати, що наш кордон з країнами Європейського Союзу (Польщею, Литвою й Латвією. — А.К.) теж відбудовувався близько десяти років. І теж знаходилися ресурси на цей непростий процес, хоча ЄС і виділяв на нього певні суми. Що стосується відносин з майбутнім українським президентом. Той, хто думає, що вони кардинально зміняться з приходом до влади Віктора Януковича, дуже помиляється. Для певного занепокоєння був би привід, якби Янукович кинувся зі страшною силою оновлювати й відновлювати відносини з Росією, і ми б таким чином автоматично виявилися відсунутими Москвою на другий план. Але цього не станеться хоча б з тієї причини, що Януковичу тепер, за моєю інформацією, допомагає дуже багата людина з Донбасу, яка своїм бізнесом неабияк конкурує з росіянами.
А Юлія Тимошенко, за всіма видимими й невидимими прикметами, апріорі не збирається міняти відносини з нинішнім керівництвом Білорусі».
ЦЕ СПРАВЖНЯ СЕНСАЦІЯ
Експерт Роман Яковлевський дотримується іншої точки зору на те, що відбувається: «До заяви Ігоря Рачковського, яку я вважаю справжнісінькою сенсацією, майбутнє білорусько-українських відносин бачилося абсолютно прозорим і безхмарним незалежно від того, хто стане новим президентом України. Тепер же виникає багато питань. Дійсно, в Києві Лукашенко зустрічався і з Тимошенко, і з Януковичем, і, само собою зрозуміло, з чинним Президентом Ющенком. Тоді білоруський лідер заявив, що всі проблеми з білорусько-українським кордоном вирішені: мовляв, залишаються самі формальності. А тепер ми бачимо, що на практиці виходить дещо інше».
Яковлевський переконаний, що на це «інше» мусить буде реагувати відповідним чином будь-який новий український президент: «Чи то Януковичу, чи то Тимошенко треба буде в будь-якому разі вирішувати три найголовніші проблеми у відносинах з офіційним Мінськом. Перша: питання ратифікації українсько-білоруського кордону. Друга: транзит української електроенергії до балтійських країн через Білорусь. Третя: проблема виїзної торгівлі поблизу українсько-білоруського кордону».
ВИПРОБУВАННЯ НА МІЦНІСТЬ?
На думку експерта, в усіх трьох зазначених пунктах є наразі серйозні нюанси.
Після заяви Ігоря Рачковського питання ратифікації білорусько-українського кордону стало, як вважає експерт, менш чітким і прозорим. Яковлевський узагалі думає, що 2 квітня, коли білоруські депутати повинні будуть ратифікувати Договір про кордон між двома країнами, це може перетворитися на «іншу Абхазію та Південну Осетію»: «А чом би цю ратифікацію не перенести ще на якийсь термін, може, навіть невизначений? Чом би не отримати від цього певні матеріальні дивіденди, при цьому випробовуючи на міцність нового українського президента? З новим і старим російським керівництвом Лукашенко часто чинив і вчиняє так само».
Не до кінця визначені й усі нюанси можливого транзиту української електроенергії до балтійських країн через нашу територію. І це не здається чимось дивним з тієї причини, що білоруське керівництво поки має серйозні проблеми з постачанням і транзитом електроенергії нашого, за словами О. Лукашенка, найближчого союзника — Російської Федерації.
Та й з прикордонною торгівлею не все так просто. Україна є членом Світової організації торгівлі, а Білорусь там, що називається, й не значиться. Тому й вільно торгувати в прикордонній зоні буде непросто.
Обидва кандидати в президенти України — і Янукович, і Тимошенко — неодноразово заявляли про свої тверді наміри всіляко розвивати українсько-білоруські відносини. Але тут, варто сказати, самої їхньої рішучості буде замало. Потрібна така ж постійна рішучість і від білоруського президента.
Урешті, повноцінні й максимально вигідні відносини з нашою південною сусідкою потрібні нам, принаймні, не менше, ніж їй самій.
ДО ВІДОМА
У Посольстві України в Мінську й Генеральному консульстві України в Бресті повідомили, що в першому турі виборів президента України в Білорусі більшість голосів віддали за 59-річного лідера Партії регіонів, колишнього прем’єр-міністра Віктора Януковича. На другому місці нинішній прем’єр-міністр 49-річна Юлія Тимошенко.
Явка виборців на дільниці в посольстві в білоруській столиці становила 9,89%. Загалом проголосувало 670 осіб з 6,777 тис. внесених до списків. На першому місці — Віктор Янукович, на другому — Юлія Тимошенко, на третьому — колишній голова Нацбанку України, керівник виборчого штабу Януковича на виборах 2004 року Сергій Тігіпко, на четвертому — нинішній Президент України Віктор Ющенко, на п’ятому — колишній міністр закордонних справ, колишній голова Верховної Ради, голова партії «Фронт змін» Арсеній Яценюк.
