Три місяці тому в ніч виборів у розкішному інтер’єрі готелю «Інтерконтиненталь» перед іноземними та вітчизняними журналістами Віктор Янукович назвав свої головні завдання на президентській посаді. Перше — усунути розкол в українському суспільстві, друге — провести масштабні реформи. Саме так він розставив свої пріоритети.
І ось минуло 100 днів (5 червня), час проміжних підсумків. Почнемо з того, що Віктору Федоровичу вдалося.
Перше, це, звичайно, потужна владна вертикаль, яку Янукович збудував за рекордно короткі терміни. Влада в нас тепер жорстка й м’язиста. В Януковича свій Кабмін і своя більшість у Верховній Раді. Інше питання, якими методами була досягнута ця потужність, наскільки легітимна коаліція «тушок» і вибраний нею Кабмін? Але, як то кажуть, танки бруду не бояться... Благо, наш унікальний Конституційний Суд, залежно від ситуації, може по-різному трактувати одну й ту ж саму норму Конституції. І навіть може прийти до висновку, що норми регламенту сильніші за норми Конституції... Тож цей позитив дуже сумнівний.
Друге позитивне діяння сталося порівняно недавно. Янукович таки вніс на розгляд Ради законопроект про судоустрій і статус суддів, в якому розписаний план судової реформи. Зокрема, згідно з документом: терміни розгляду справ із адміністративних позовів значно скоротять. Спрощено порядок залучення суддів до кримінальної відповідальності. Заплановано істотно збільшити зарплату. Зокрема, зарплата судді першої інстанції становитиме 15 мінімальних заробітних плат (понад 13 тисяч грн.). Суддів усіх рівнів змусять оприлюднювати декларації про свої прибутки, прибутки членів сімей. Уперше в Україні передбачена публікація декларації про витрати, у випадку, якщо вони більші, ніж місячний прибуток судді.
Зауважимо, що розмови про судову реформу тривали в Україні близько десяти років, але лише при Януковичі почалися якісь реальні просування.
Сьогодні в Палаці «Україна» Віктор Федорович повідає народові про інші реформи. Глядачами запросив усю Верховну Раду. Щоправда, бютівці і нашоукраїнці ще у вівторок заявили, що не прийдуть на чуже свято.
Найпікантніше, що працювала над концепцією реформування України «не команда професіоналів», а, як сам щиросердо зізнався Президент, «кращі світові фахівці». Що ж, уважно послухаємо...
Що зробити не вдалося? Тут пунктів може бути велика кількість, але ми зупинимося лише на одному. Мабуть, головний підсумок цих 100 днів — Віктор Янукович так і не став Президентом усієї України. Він залишився Президентом лише Партії регіонів. Продемонстрував, що спирається лише на свій електорат.
Харківські угоди, заява в Страсбурзі 27 квітня про те, що Геноциду не було, спроби героїзації Сталіна, які почастішали, рішення Кримського парламенту затвердити російську мову як регіональну...
Поки що український Президент лише декларує відданість європейським цінностям, на справі в ці 100 днів ми спостерігали справжнісінький «російський бліцкриг». «Усе обнулилося. Я задоволений, що все повертається», — ці слова Леонід Кучма сказав три місяці тому після перемоги Януковича. Але навіть Леонід Данилович не торгував національним суверенітетом. На тлі Януковича він виглядає справжнім державним діячем.
Що буде далі? Важко передбачити. Хотілося б вірити, що в наступні 100 днів Віктор Янукович усе-таки згадає про свій перший пріоритет — соборність України.
