Того ж дня, коли громадськості української столиці стало відомо про вимогу Президента Леоніда Кучми до київського мера Олександра Омельченка покласти край спробам «автономізації» Києва, тобто дублюванню функцій центральної виконавчої влади, київська мерія обнародувала ще одну свою важливу ініціативу. Як заявив заступник голови столичної держадміністрації — начальник Управління зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій КМДА Михайло Поживанов, у Києві планують випустити та розмістити на міжнародному фондовому ринку власні цінні папери. За словами М. Поживанова, керівництво столиці вже розпочало роботу в цьому напрямі — «проведено переговори з кількома могутніми європейськими банками та рейтинговими агентствами, які супроводжують випуск цінних паперів». Зараз керівництво міста вибирає компанії, які могли б розмістити цю позику, обсяг якої, за словами М. Поживанова, спочатку становитиме $350 — 400 млн.
На міжнародний фондовий ринок київську мерію привабив приклад Москви, яка випустила власні цінні папери ще в 1998 році, але через економічну кризу — невдало. Однак зараз, як зазначив М. Поживанов, московські цінні папери добре розповсюджуються, мають нормальний рейтинг, сума їхнього розміщення перевищила $3 млрд. А москвичі, на думку віце-мера української столиці, вже навчилися вдало грати на фондових біржах.
КОМЕНТАР
Олександр НАРБУТ, президент концерну «Пульсар»:
— Сама ідея запозичення бюджетами великих столичних міст, таких, як Москва, Київ, Нью-Йорк, Париж і так далі, є, безумовно, позитивною і в світі вона вже в основному успішно випробувана. Інша річ, наскільки професійно цей цікавий замисел може бути виконаний у нас. Тут є негативний приклад Одеси, де бурхлива реклама портфеля інвестиційних проектів, якими забезпечувалась муніципальна позика, в результаті обернулася повною нездатністю управляти цими проектами. Потім місту довелося пройти через складний процес реструктуризації боргів і зрештою гасити позику своєю ліквідною нерухомістю. По суті тоді було підірвано довіру інвесторів і кредиторів до муніципальної влади, зокрема, одеської. Не забуто ще і кримський досвід, хоч там запозичення по суті не було зовнішнім. Там гроші просто потрапили в певні руки, а сама позика використовувалася лише як механізм деяких розрахунків. Ці обставини створюють відповідний фон, а отже, неминуче позначаться на підготовці та умовах випуску київської муніципальної позики. Важливо і те, що зі своєю заявою пан Поживанов, на мою думку, дещо поспішив. Спочатку з цим питанням мала б визначитися Київрада, до відання якої належить бюджет міста, а отже, і його зовнішні запозичення. Добре б також спочатку мати пакет бізнес- планів, під які будуть реалізовуватися позичені гроші. І добре б місту, його керівникам показати працюючі інвестиційні проекти, тому що дуже багато критики вже звучить із приводу використання попередніх інвестицій у столиці, зокрема, вкладених у реконструкцію Хрещатика, Майдана Незалежності, площі Слави та інших об’єктів. Принаймні широкій громадськості невідомо, наскільки ефективно було використано кошти та покриті витрати міської скарбниці, що наповнюється насамперед платниками податків. Досі не зрозуміло, яка частка витрат при цьому припала на місто, а яка на інвесторів. Але якщо будуть представлені успішні проекти, то, я думаю, це буде підвищувати шанси на вдале зовнішнє запозичення. Важливо ще й знати, хто візьметься допомагати місту в просуванні цієї позики, стане його фінансовим радником. Адже міська влада не має ні відповідного досвіду, ні професіоналів, здатних сформувати всі умови випуску позики та здійснити коректне розміщення зовнішніх облігацій.
