Переговори поставили більше питань, ніж дали відповідей,
а тому переговорний газовий марафон легко переступає останню осінню межу
і далі покотиться вже по снігах і морозах, що автоматично і дуже різко
міняє потенціал бігунів... До 30 листопада, коли в Мінську відбудеться
зустріч керівників урядів СНД, експерти підготують проекти відповідних
документів, а до 15 грудня сторони, за словами М.Касьянова, повинні підписати
документи, які закріплюють досягнуті домовленості, що передусім торкаються
несанкціонованого відбору Україною російського газу і його реекспорту.
Тому прогнози не дуже оптимістичні для України. Безпрецедентний тиск в
підмосковній резиденції на Україну багато в чому досяг своєї мети саме
тому, що його зазнав слабкий в багатьох питаннях український уряд. Чи не
тому на сьогодні «головне досягнення» переговорів полягає в тому, що українська
сторона запевнила Росію: Київ вживе всіх необхідних заходів для недопущення
експорту газу з території України і несанкціонованих його відборів. Тим
часом Президент України Леонід Кучма декілька місяців тому своїм Указом
найсуворішим чином заборонив несанкціонований відбір. І запитання: «Чому
тоді на переговорах в Москві знову випливла ця проблема?» — далеко не марне.
На цей раз, як вважає М.Касьянов, український уряд буде використовувати
для виконання даного слова в тому числі і економічні методи, зокрема, шляхом
введення експортного мита на газ до такого рівня, що робить його експорт
«непривабливим».
У свою чергу Росія на словах зобов’язалася забезпечити
транзит через свою територію туркменського газу в Україну.
У дуже цікавому трактуванні обговорювалася можливість надання
Україні додаткових об’ємів газу понад тих домовленостей і контрактів, які
будуть укладені на майбутній рік. «Якщо в України виникнуть потреби в більшому
об’ємі газу, ми здійснимо додаткове постачання, яке буде оформлене у вигляді
держборгу», — сказав М.Касьянов. Іншими словами, подальший несанкціонований
відбір буде відразу ж оформлятися як державний борг. І В.Ющенко з повним
розумінням справи підкреслив, що всі ці домовленості спрямовані на розв’язання
ключової проблеми двосторонньої співпраці в газовій сфері, а саме — несанкціонованого
відбору російського газу, хоч і змовчав про те, за якою ціною Україна погодилася
санкціоновано, але понад домовленості брати російський газ. Є дані, що
замість $109,як раніше, за тисячу кубометрів газу Україна буде записувати
на себе по $240., а при невчасних поточних проплатах — виплачувати, як
вважає «Інтер», неймовірні 15% річних...
Говорячи про газовий баланс України на майбутній рік, В.Ющенко
повідомив, що приблизно він буде покриватися на 30-32 млрд. кубометрів
газу за рахунок транзиту російського газу, на 30 млрд. кубометрів — за
рахунок туркменського газу і на 18 млрд. кубометрів — за рахунок власного
видобутку.
Другу ключову проблему українсько-російських відносин —
газові борги — вирішити так і не вдалося. Хоч Росія і запропонувала Україні
восьмирічну розстрочку її боргів за поставлений російський газ, М.Касьянов
відзначив, що остаточне рішення з питання реструктуризації боргів України
за поставлений Росією газ поки не знайдене. Очевидно, В.Ющенко самостійно
не зважився поступитися Росії 51% української газотранспортної системи,
а на менший пакет не згодна російська сторона. Замість восьмирічної реструктуризації
боргів України зажадали контрольний пакет (51%) газотранспортної системи,
пише «Коммерсант — дейлі».
За словами М.Касьянова, по конкретній схемі і формі реструктуризації
боргу сторони мають різні позиції. «Ми наполягаємо на тому, що цей борг
повинен бути оформлений як державний борг, Україна ж бачить інші форми
оформлення цього боргу», — сказав прем’єр (Інтерфакс-Україна).
Ющенко в Москві відкинув можливість передачі «Газпрому»
акцій українських підприємств в обмін на борги. Однак, якщо відкинути патріотичну
риторику і оцінити результати нинішніх переговорів, то стає очевидним той
сумний факт, що вони створили всі умови для такої передачі у вже недалекому
майбутньому. Особливо, якщо врахувати, що відібраний газ лягає на плечі
наших громадян у вигляді держборгу, до того ж при надвисокій ціні газу.
Не вдалося погодити і суми української газової заборгованості.
М.Касьянов не став її називати, пославшись на те, що це питання не обговорювалося
в ході нинішньої зустрічі. «Нас не особливо хвилює цифра, головне для нас
знайти шлях урегулювання боргу, що нагромадився», — сказав він. Сума, зазначив
прем’єр РФ, буде узгоджуватися на експертному рівні. (Раніше голова «Газпрому»
Рем Вяхирев заявляв, що заборгованість України за поставлений Росією газ
перевищила $2 млрд.) Українська сторона наполягає на значно меншій сумі.
У п’ятницю В.Ющенко на прес-конференції в Москві заявив, що з урахуванням
основних і підтверджених даних, що включають пені і штрафи, борг України
складає на сьогодні $1,362 млрд. Кажуть, В.Ющенко сподівався на списання
частини боргу, але Касьянов його в цьому не підтримав. Крім того, росіяни
наполягли, а В.Ющенко, мабуть, погодився з тим, що в розряд державного
боргу переходять і корпоративні борги. При цьому Україні повністю заборонений
експорт газу, в тому числі і власного.
Природно, в Москві підсумками переговорів задоволені. Україні
ж є над чим задуматися. Як сказав експерт «Дня», президент компанії «RTV
чінел ЛТД» Юрій Збітнєв, «Росія так чи інакше буде проводити свою жорстку
політику відносно України». На його думку, ця ситуація продовжиться до
березня, коли остаточно вирішиться питання про зміни в керівництві РАТ
«Газпром». Але в будь-якому випадку, вважає газотрейдер, ключовим питанням
для Росії залишається наша газотранспортна система і її прагнення добитися
управління нею. Від того, як буде змінюватися ситуація в задоволенні цих
претензій, ми будемо відчувати на собі цінову політику Москви для України,
впевнений Ю.Збітнєв. Але подальше зростання газової складової буде неминуче
вести до фінансових ускладнень в Україні. Хоч тут є і певні переваги: на
його думку, при ціні газу в $240 чиновники, що керують газовим ринком,
десять разів подумають, перш ніж законно або напівзаконно дозволити реекспортувати
газ за кордон, що стало у нас вже секретом полішинеля.
Віце-президент Національного резервного банку (Москва)
В’ячеслав Юткін, коментуючи підсумки переговорів у Москві, сказав «Дню»:
«Такі переговори треба готувати зазделегідь, а з наскоку питання не вирішиш.
У наявності певна суперечність між гілками влади. Вища влада в Україні
говорить про доцільність розв’язання боргової проблеми і пошук компромісу
на умовах надання концесії на газотранспортну систему, тоді як виконавча
влада вважає це неприйнятним. У цій суперечності суть отриманих результатів.
Не вироблено загального підхіду, хоч переговори проводяться на вищих рівнях.
І це ще більш ослаблює позицію України. До речі, немає чіткого підходу
в цих питаннях і в іншої сторони. Немає умов, програми, на які б погодилася
Росія. Кожна із сторін досі не усвідомила, що ж треба покласти в основу
цієї угоди. Немає чітких формулювань, на основі яких можна було б наводити
мости. Позиції дуже вже протилежні, і немає навіть натяку на те, що вони
можуть зблизитися».
Вадим КАРАСЬОВ, заступник керівника харківської філії
Національного інституту стратегічних досліджень:
— Відносини урядів Росії і України явно не можна охарактеризувати
як широкоформатні, скоріше, вони мають моносюжетну лінію, пов’язану із
транзитом газоресурсів, газовою трубою та проблемами навколо неї. Ця позиція,
враховуючи, що вона нагадує взаємини, скоріше, донора і реципієнта, не
сприяє міцним позиціям нашого уряду під час переговорів. До того ж я міг
би виокремити три чинники, які заважають українському урядові виступити
із сильних позицій у переговорному процесі з урядом Касьянова. По-перше,
необхідно зазначити, що російська виконавча влада виступає на переговорах
із консолідованих позицій. Якщо враховувати те, що позиції уряду Касьянова
на сьогодні досить міцні, постійно відбуваються моніторинги та консультації
із президентом, і якщо враховувати те, що командний дух у російському уряді
на підйомі, то в таких умовах урядові В. Ющенка досить важко поставити
серйозні позиції і, тим більше, висунути серйозні аргументи. Особливо якщо
враховувати і те, що командний дух нашого Кабінету Міністрів явно не на
підйомі. По- друге, треба все-таки враховувати той факт, що у відносинах
між урядами, з російського боку, дуже добре працює зв’язка Касьянов —Христенко,
враховуючи те, що Христенко займається всіма енергетичними і транзитними
питаннями. Зрозуміло, що в нашому уряді такої зв’язки немає. Є особлива
позиція віце-прем’єр-міністра з енергетичних питань, особлива позиція міністра
енергетики та палива, зрозуміло, що це не принципова відмінність позицій,
але немає такого консолідованого, командного духу щодо енергетичної політики.
(Варто зазначити, що Віктор Ющенко взяв із собою в Москву не віце-прем’єра
Тимошенко, яку він гаряче відстоює, а міністра енергетики та палива Єрмилова.
— Ред. ). І третій момент, який можна було б виокремити: переговори
у сфері енергетичної політики — це явно не улюблена тема нашого прем’єр-
міністра, враховуючи його більший досвід у фінансових питаннях. Усі ці
чинники в сукупності і визначають передусім оборонну стратегію з боку нашого
уряду. У нас немає тих високих геоекономічних технологій, мало політико-переговорних
заготовок, які потрібні сьогодні для розв’язання всіх проблем. І зрозуміло,
що на тлі всього того, що нині може протиставити нам російська сторона,
позиції українського уряду виглядають досить блідо.
Сергій ПИРОЖКОВ, директор Інституту україно-російських
відносин:
— Україно-російські відносини на даному етапі я б охарактеризував
як такі, що розвиваються. Поки досить гострим питанням залишається наша
заборгованість за енергоносії і останній візит прем’єр-міністра України
не дуже просунув це питання. Справа в тому, що прем’єр-міністри двох країн
повинні були розвивати ініціативи президентів України та Росії, які були
висунені на сочинській зустрічі керівників держав. На даний момент російська
сторона чітко виклала свою позицію, а наша сторона зі всім цим погодилася,
але я думаю, що це не остаточне розв’язання проблеми для України. Справа
в тому, що наша держава значною мірою залежна від Росії, яка може зі свого
боку диктувати умови. Так, Росія погодилася з тим, що Україна буде закуповувати
туркменський газ, але питання транзиту через Росію не вирішене позитивно
в інтересах України. І крім того російська сторона поставила дуже жорсткі
умови з питань несанкціонованого відбору газу, тобто підвищилися ставки
оплати, заборонили експорт навіть українського газу.
