Учора український уряд, очолюваний Юлією Тимошенко, зробив упевнений крок в напрямку систематизації своєї діяльності. На засіданні Кабміну одноголосно прийнята за основу програма його діяльності «Український прорив для людей, а не для політиків». «Ми допрацьовуємо програму протягом доби й вранці виходимо з повним документом з урахуванням пропозицій, що прозвучали», — сказала Тимошенко. Після цього вона збирається передати проект програми Президенту України для ознайомлення та вироблення пропозицій, а також Національної академії наук для офіційного висновку, підготовки пропозицій і доповнень.
Ударні темпи роботи над програмою багато в чому характеризують стиль Тимошенко, як рішучого та непохитного лідера. На Кабміні прем’єр доручила віце-прем’єру Івану Васюнику та міністру економіки Богдану Данилишину на 15 січня підготувати відкриті слухання у приміщенні «Українського дому» по проекту програми. Прем’єр наголосила, що після затвердження парламентом, на базі програми буде розроблено план дій уряду. Звертаючись до міністрів, вона вимагала: «Коли будете ставити строки, я просила б, щоб вони були якомога стислими. У нас день повинен йти за десять». Вже 16 січня планується загалом схвалити програму «Український прорив» і до 17 січня передати її до парламенту, включивши в неї основні положення послання Президента до Верховної Ради.
Але нарівні з розв’язанням стратегічних питань, Кабмін змушений відволікатися і на поточні проблеми. Так, уряд України поновлює реалізацію програми «Контрабанда — стоп». Крім того, прем’єра дуже турбує стан української газотранспортної системи. «Я думаю, ми знаходилися з вами в кількох тижнях від того, щоб раз і назавжди втратити цю нашу могутню державну власність, яка має геополітичне значення», — сказала Тимошенко. Відповідно до доручення Президента, який зобов’язав уряд вжити невідкладних заходів із запобігання та нейтралізації загроз національної безпеки в економічній сфері у зв’язку з ситуацією, яка склалася в паливно-енергетичному комплексі, Кабмін створив міжвідомчу групу, до якої увійшли також представники правоохоронних органів.
Створюється також комісія з ліквідації державного концерну «Укрморпорт». Пропозицію включити це питання до порядку денного засідання Кабміну вніс міністр транспорту та зв’язку Йосип Вінський. Прем’єр його підтримала. І тут немає особливих питань. Але днями міністр транспорту та зв’язку вже вдруге публічно лоббіював призначення голови Фонду державного майна, хоч сьогодні, як представляється, головний предмет для заклопотаності цього міністра — це тарифи на залізничні перевезення, які істотно підвищуються, причому кожні три місяці. Але з ними, незважаючи на обіцянку уряду за півроку втихомирити інфляцію, справу, схоже, вже вирішено. Так що міністр переключився на кадрові питання й пропонує на посаду головного приватизатора Андрія Портнова.
Дивно, але кандидатура керівника ФДМУ відкрито урядом ще не обговорювалася (поки що є відомості лише про її обговорення на рівні лідерів БЮТ і, можливо, на засіданні фракції), хоч після ухвалення бюджету-2008 стало зрозуміло, що це — ключова фігура для виконання передвиборних обіцянок. Непростим випробуванням для нового керівника ФДМУ стане приватизація підприємств, вже виставлених на продаж — Одеського припортового заводу, сєверодонецького «Азоту» й інших. Йому доведеться вирішувати й долю «Укртелекому».
Але не факт, що ця кандидатура виявиться прохідною у Верховній Раді, як і в Секретаріаті Президента, де абітурієнту можуть нагадати його заяви про корупцію в Секретаріаті в той період, коли він був адвокатом Олександра Зінченка й звинувачував у всіх тяжких «любих друзів», які частково вже повернули собі позиції у владній ієрархії. Крім того, юристу Портнову приписують участь у розробці деяких рейдерських схем, які викликали несхвалення Президента. На цей випадок бютівці вже, схоже, заготовили рішення. Народний депутат Валерій Писаренко ще 20 грудня зареєстрував у Верховній Раді законопроект №1262. Він передбачає новий порядок зміни голови Фонду держмайна. Якщо ця ініціатива буде схвалена коаліцією, то Верховна Рада зможе звільняти та призначати голову відомства з представлення прем’єра, хоч діючою редакцією закону передбачено, що голова Фонду призначається та звільняється Президентом за підтримки парламенту.
Швидше за все, такий варіант може бути приведений в дію лише після того, як парламент затвердить програму уряду. Чи не тому так поспішає з нею прем’єр-міністр, віддаючи не день за два, а навіть за десять. Дуже висока ціна її обіцянок, а їхнє виконання, схоже, залежатиме не стільки навіть від Мінфіну, скільки від Фонду держмайна. І тут Юлія Тімошенко повинна проявити особисту волю.
