Як повідомив Сергій Корецький — голова Громадянського комітету, Управління юстиції наполягає на зміні формулювання головної мети діяльності організації та деяких інших змінах (зокрема, не погоджується з тим, що мета складається з двох пунктів, що організація може залучати до своєї діяльності волонтерів, має право на видавничу діяльність, а також з тим, що комітет може представляти свою діяльність за межами міста). Складається враження, що комітет просто хочуть позбавити дієздатності.
Учасники Громадянського комітету оскаржили дії Управління юстиції у Печерському районному суді, далі — у Київському міському суді, де нині й знаходиться «Скарга про порушення прав і свобод рішенням Управління юстиції міста Києва про відмову у реєстрації громадської організації «Громадянський комітет за збереження дикої (корінної) природи «Березняків». Тим часом діяльність комітету поки що призупинено.
А між тим захоронення не тільки відновились: у березні цього року ешелони з ґрунтом розвантажуються в акваторію водойми ледь не щодня (по десять-тридцять вагонів).
Господарникам вигідно представити справу так, нібито ця водойма не має ніякої цінності, але учасники Комітету наголошують на тому, що Болітце Сірої Чаплі є останньою ділянкою материнського рівня ґрунту, яка збереглася після гідронамиву піщаної подушки при будівництві житлового масиву Березняки. Водночас ця ділянка землі є останнім бар’єром між житловою забудовою і промзоною, до складу якої входить дослідно- експериментальне виробництво Інституту хімії високомолекулярних сполук і ряд інших підприємств з непередбачуваним впливом на житловий масив.
С. Корецький вважає, що ця територія — комплексний біологічний індикатор стану довкілля, який дозволить визначити потенційно шкідливі фактори впливу для жителів Березняків раніше, ніж вони проявляться на людях. До того ж ця місцевість — єдине, найближче до центральної частини Києва місце, де ще добровільно живуть сірі чаплі, це часточка живої, справді «живої» природи, свого роду заповідник.
Спеціально для таких випадків Громадянський комітет пропонує розроблену в Незалежному інтелектуальному центрі (Київ) «Концепцію екологічної мікрорезервації в місті», яка передбачає збереження еталонних біоценозів первісної природи на території міст. Болітце Сірої Чаплі могло б стати першим в Україні випадком такого роду.
КОМЕНТАРІ
Роман ХИМКО, заступник голови Національного екоцентру України:
— Суть проблеми в тому, що окремі службовці, керівники міста, працівники залізниці не мають наміру припинити свої дії. Вони впевнені, що все, що вони роблять, потрібне, але насправді це принцип навіть вже не ХХ, а ХIХ століття: розширення — освоєння територій. Сьогодні ми маємо відновлювати, освоювати вже далі нікуди. А тут серед жилих територій заховалось таке болітце. Там були гаражі з одного боку, з другого — завод. Тому збереглися фауна і флора, що були ще 50 років і 100 років тому. Це, так би мовити, останній її залишок у Києві.
Якщо болітце зрівняють із землею — там, скоріше за все, побудують гаражі, але прийде час, коли держава буде вкладати гроші у відновлення екосистеми.
Ми зверталися до заступника природоохоронного прокурора, зустрічалися з представниками міського управління екології, Дарницької районної екологічної служби, з представником станції «Дарниця».
Зрозуміло: у Києві зараз іде реконструкція (взяти хоча б величезний котлован на майданi Незалежності, реконструкцію вокзалу). Землю потрібно кудись вивозити. Але це не означає, що сьогодні її можна вивозити будь-куди і що завтра ми не будемо мати вже інших проблем. Міська екологічна інспекція дозвіл на вивезення цих вагонів із землею у район Болітця Сірої Чаплі не давала.
Борис Олексійович ІВАНОВ, заступник прокурора природоохоронної прокуратури міста Києва:
— Озеро засипане вже приблизно на 60—70 метрів, я розмовляв із головним інженером залізниці, до них зверталась еколог Дарницького району, перевірка проводилась з начальником відділу екології Шапраном Анатолієм Борисовичем. Залізниця має план щодо цієї місцевості. Тут хочуть робити відстійник вагонів. Це озеро не має ніякого статусу. Щоправда, офіційної відповіді ми досі не отримали, ми запрошували представників ДКП «Плесо» для участі в дослідженні цього озера, проте ніхто так і не з’явився, на наші запрошення вони практично не реагують. Єдине питання, яке потрібно зараз з’ясувати: чия це земля? Якщо вона належить залізничникам, то вони мають право засипати це озеро. Я розмовляв у Київземі, проте й там не можуть сказати, кому вона належить — залізниці чи місту, тому що інвентаризацію цієї ділянки ще не проведено. В Управлінні екології говорять, що це озеро на балансі ні в ДКП «Плесо», ні в будь-якій іншій організації не значиться.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Гадаємо, читачі погодяться з тим, що коментарі вiдповiдальних осiб свідчать про те, що й досі в країні немає передумов для верховенства інтересів суспільства над інтересами відомств. Якщо долю заповідних територій (а, як ми знаємо, зараз виник скандал у зв’язку з будівництвом великого підземного автопаркінгу навіть поряд із Софійським собором) можуть і зараз вирішувати відомчі чиновники — без забезпечення громадських експертиз, дозволу екологічних організацій і так далі — то про яку цивілізованість стосунків між владою і суспільством взагалі може йтися? «День» приєднує свій голос до голосів захисників Болітця Сірої Чаплі і сподівається на оперативне втручання у те, що відбувається, міської влади.
