Учорашній день відзначився двома світлими подіями для працівників судів. По-перше, вони відзначали своє професійне свято. По-друге, більше ніж півсотні суддів Києва учора присягли на право служити своєму народу і закону. Були серед них і призначені Президентом на п’ятирічний термін, і уже направлені Верховною Радою — довічно (нагадаємо, згідно із законом, перший раз суддя призначається главою держави, потім його долю вирішує Верховна Рада). Частина тих, хто складав присягу, має солідний суддівський досвід, і просто не встигла скласти впроваджену у 1993 році присягу. Але більшість — молоді люди, які стали суддями тільки учора, тому дійство дуже нагадувало посвячення у студенти. Посвідчення суддів і сувеніри роздавав київський мер Олександр Омельченко (на фото), заздалегідь нагадавши, що над ними є ще більш праведний суд, маючи на увазі, очевидно, чи то суд Божий, чи то Верховний Суд.
Якщо говорити про Верховний суд і праведність, то, ймовірно, нещодавнє рішення останнього дало позитивний імпульс іміджу українського суддівства. «Цим рішенням суду було збережено дух закону, — розповідає новоспечений київський суддя Сергій Ковтун, — воно допомогло нам утвердитися як окремій гілці влади, а не як додатку до влади інших гілок».
Проте більшість суддів, як виявилося, не сумніваються у своєму авторитеті. «Професія судді користується дуже великою повагою», «ніхто не сумнівається у чесності суддів», «ми представляємо владу і, відповідно, маємо владу», — такі висловлювання юнаків і дівчат, які незабаром одягнуть мантії і вершитимуть правосуддя у столиці України. Старше покоління було стриманішим. Найстарший iз тих, хто приймав учора присягу, — суддя з двадцятисемирічним стажем Микола Бабич — зазначив, що суддям краще утриматися від коментарів свого професіоналізму.
