Політика не перестає бути одним із головних серіалів, за яким слідкують українці. Так, згідно з останніми результатами Київського міжнародного інституту соціології, майже кожен четвертий житель України вважає, що нинішнє блокування трибуни Верховної Ради Регіонами і комуністами негативно впливає на їхнє життя. Виходить, що політики стали майже членами наших сімей, мають на них безпосередній вплив, хоча зовсім ...не хвилюються з цього приводу. Таким чином, головний біль — лише в пересічних українців. Про це свідчать й дані опитування, проведеного Інститутом соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України: від того, що нині твориться в суспільстві, в людей підвищується тривожність, дуже поширена депресія і, що найголовніше, — українці зневірюються у всіх і всьому. Детальніше про психологічні стани, які переважають серед населення України, розповіла кандидат психологічних наук, докторант Інституту соціальної та політичної психології АПН України Олена ЛІЩИНСЬКА.
— Олено Альбертівно, розкажіть, будь ласка, про параметри, за якими науковці визначали психічне здоров’я населення України, — тривожність, агресивність, тоталітарне мислення тощо...
— Завдяки Всеукраїнському дослідженню громадської думки нам вдалося визначити групу ризику попадання під деструктивний вплив. Тобто мова йде про тих громадян, які через різні індивідуальні психологічні особливості здатні приймати рішення під чужим тиском або здатні потрапляти в оману. Серед українців така група становить близько 40%. Це — майже половина дорослого населення, і цей факт не можна ігнорувати...
Кількісний аналіз оцінки суджень-індикаторів дав нам змогу ще й диференціювати носіїв відповідних тенденцій. Із тих 40% «агресивних» виявилося 11,3%, «авторитарних» — 12,8%, «депривованих» (потреби яких не задовольняються. — О.М. ) — 7,2%, «інфантильних» — 4,4, «тривожних» — 5,7%. Слід зазначити, що залежність цих психологічних характеристик від соціального та демографічного статусу респондентів була мінімальною: спостерігалася дещо більша частка «авторитарних» і «тривожних» серед осіб старшого віку та жінок, «інфантильних» і «тривожних» — серед сільських жителів. Оскільки старші люди виховані в тоталітарному суспільстві, вони й виявилися більш схильними до тоталітарних суджень, а жителі сільської місцевості живуть в більш простих соціальних умовах, в них вужчий рольовий репертуар, тому вони виявляються більш тривожними та інфантильними. Головне, що люди мають право на індивідуальний темп розвитку, і це не повинно бути використано в корисних цілях більш спритними іншими.
— Як впливає на самопочуття українців сучасний стан в економіці?
— «Суспільний організм», складається з різних складових частин. Це культура, наука, релігія, право, політика тощо. В сучасних умовах так склалося, що політична складова гіпертрофовано збільшена, — в Україні занадто багато уваги приділяється політичним подіям. Звісно, для цього є як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Зокрема, це можна пояснити тим, що основна маса наших співвітчизників економічно не захищена, а тому дуже залежить від політичних рішень. «Суспільний організм» — хворий, люди відчувають, що зміщені ціннісні орієнтації, втрачений дороговказ, швидкими темпами поширюються соціальні негаразди. Тому політичний балаган та інфляція не можуть не зачіпати більшу частину нашого населення. Розчарування, невпевненість у майбутньому, депресія, страх за своє майбутнє, зневіра — ось почуття, які переживають наші співвітчизники.
— Хто більше і хто менше страждає від цього?
— Бізнесмени та політики менш за інших здатні попадати під деструктивні впливи різного ґатунку. Вони, швидше, виявляються постраждалими від деструктивних дій, від непрогнозованих «правил гри», бюрократії та корупції.
Людина з широкою ерудицією, високим рівнем критичності мислення та особистісної зрілості також може адекватно оцінити та аналізувати всю сприйняту інформацію, однак таких людей замало серед наших співвітчизників.
Ми всі — дуже різні за своїми індивідуальними параметрами. Коли в шкільному класі існує приблизно такий статистичний розподіл: 15% — обдаровані, 65%— середній рівень, 35%— нижче середнього, то в дорослому житті цей розподіл істотно не змінюється.
— Яка роль в цьому ЗМІ?
— Вільний обіг інформації не повинен переростати в експлуатацію психосоціального простору окремими групами людей для забезпечення своїх приватних інтересів — не має домінувати інформація тільки комерційного характеру. Інформаційно-психологічну безпеку можна розглядати з позиції дії інформаційної системи на суспільну та індивідуальну свідомість, ставлення суспільства і громадян до теперішнього часу і майбутнього (психологічна безпека — це такий стан суспільної свідомості, в якій суспільство в цілому і кожна окрема особа сприймають існуючу якість життя як адекватну і надійну, оскільки воно створює реальні можливості для задоволення особистих і соціальних потреб громадян в теперішньому часі й дає їм підставу для упевненості в майбутньому).
Інформація є середовищем існування сучасної людини, і від її якості залежить психічне і фізичне здоров’я людини. Зростання критичних настроїв і навіть агресії щодо засобів масової комунікації у всіх шарах суспільства показує, що посилюється травматизація населення засобами масової комунікації. Я маю на увазі факти психічного зараження деструктивними ідеями, сприйнятими через засоби масової комунікації особами підліткового та раннього юнацького віку. Тут і суїцидальна тематика, і провокація раннього сексуального досвіду, і руйнування статево-рольових стереотипів, і романтика кримінального життя. У зв’язку з цим активізується прагнення до самозахисту, яке виражається в падінні довір’я до ЗМІ, а також в спробах визначити критерії «екологічної безпеки» інформаційного середовища.
Згідно з психологічним дослідженням, інформаційна дія набуває патогенного характеру і здатна призвести до масової травматизації населення у випадках актуалізації страху смерті, безпорадності й відчуття вини. Читач може сам проаналізувати те, що він сприймає через ЗМІ за критеріями, які ми тут пропонуємо. У зв’язку з цим слід вважати неприйнятним для масового оприлюднення, зокрема: зйомку людини «зненацька у момент» гострого горя і відчаю; в ситуації приниження, що ображало його людську гідність; демонстрацію тортур, морального і фізичного знущання; пряме або непряме виправдання дій агресора, що з’явилися причиною страждань жертви; демонстрацію показ торжества і безкарності насильника (чи то конкретної особи або соціального суб’єкта), надання слова в ефірі насильнику (що побічно «легалізує» його дії), пряме або непряме звинувачення або осуд самої жертви, заклики до колективного покаяння і спокутування, сарказм або гумор щодо жертви.
Наш інформаційний простір поки що нагадує «дикий Захід», а це означає, що мотиви самоствердження, креативності та епатажу в авторів інформаційного продукту переважають над почуттям відповідальності за її наслідки для людей. Це є показником наявності мотивів, що не мають відносин до вільного поширення інформації, а спрямованих на досягнення емоційного і психологічного контролю над людьми. .
— Чи вдалося дослідити, які є в українців приховані резерви, щоб захищатися від негативу?
— Найкращий (класичний) спосіб захисту від негативної дії — її припинення. Оскільки так звана політична еліта також належить до українського народу, їм треба це усвідомити і адекватно діяти. Від негативу, який щодня виливається на людей з екранів телевізора, через соціальну незахищеність люди захищаються за допомогою еміграції, але, на жаль, часто це буває і внутрішня еміграція, тобто занурення у свій внутрішній світ, відсторонення від суспільного життя, байдужість та особистісна деградація...
Всі ці проблеми треба розв’язувати за допомогою адекватних методів. Візьмемо відомий всім психологам факт: зловживання механізмами психологічного захисту веде до патологізації психіки особистості. Тобто, якщо ігнорувати якусь проблему або хворобу, вона тільки посилюється і вкорінюється в житті людини, її важче подолати. Те ж саме можна сказати і про психіку соціуму. Слід зауважити, що в індивідуальної людської психіки кращі перспективи для відновлення порівняно з масовою психікою. Історія свідчить, що відновлення після травми та пережитого дистресового досвіду внаслідок бездарних політичних рішень може розтягнутися у народу на декілька століть. Прикладом може бути сумнозвісний «комплекс меншовартості українців», який до цього часу нам не вдалося подолати і який виник внаслідок суперечливої політики та пережитого досвіду нашими предками декілька століть тому.
Все це важливе тому, що політичні, соціально-економічні, культурні та моральні проблеми суспільства, які вимагають уже розв’язання, потребують зрілих, мудрих державницьких рішень, готовності та здатності нести відповідальність і поділяти тягар матеріальних збитків від тих людей, які виконують роль провідників нації.
