Щороку Європа не долічується 58 тисяч жителів, що могло б скласти населення невеликого містечка або районного центру. Причиною цього є не демографічна криза, ВІЛ/СНІД, наркоманія й інші напасті, що скорочують населення. Саме стільки європейців щодванадцять місяців добровільно йдуть з життя. На конференції Всесвітньої організації охорони здоров’я (на якій, до речі, й були озвучені ці дані) експерти особливо підкреслили: в результаті суїцидів помирає навіть більше людей, ніж у ДТП, у яких щороку гинуть 50 тисяч 700 європейців.
В Україні ж, за оцінками Держкомстату, лише в січні-жовтні минулого року через нещасні випадки пішло з життя 58,7 тисяч людей. Якщо ж порівняти цю цифру, скажімо, з даними 1993 року, то «прогрес» становить 20,7% — саме настільки збільшилося так зване неприродне зменшення кількості українців. Поповнюють статистику насамперед знов- таки суїциди. На 100 тисяч осіб у нас у середньому припадає 26 самогубств, тоді як ВООЗ розцінює показник у 20 випадків як критичний. Причини добровільної смерті схожі з європейськими: все та ж депресія. Інша річ, що в Україні вона викликана, як правило, об’єктивними соціально-економічними чинниками, а в західних країнах — особистими. Нереалізовані амбіції на тлі загального благополуччя — ось основна проблема, яка часом примушує людину на Заході накласти на себе руки. У нас же, як розповідає завідувачка Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи Олена Корьогіна, причиною суїциду стають горезвісні любовні трикутники, втрата близької людини й зрада. Усе було б нічого, якби особисті драми не були так часто пов’язані, скажімо, з втратою житла або засобів для існування. «Спробу самогубства (нерідко успішну) здебільшого роблять жінки, для яких під час їхнього сімейного життя власні прибутки й кар’єра не грали ніякої ролі. Коли ж через якісь причини шлюб руйнується, — їм здається, що в одну мить вони позбавляються всього, що мали в житті», — розповідає О. Корьогіна. Для чоловіків, за її словами, досі актуальна професійна драма. Колись велика людина виявляється не при справі — отримувати нові знання вона вважає нижче за свою гідність, а колишні навички вже не котируються на ринку праці.
На другому місці в «чорному списку» в українців, як і в європейців, дорожньо-транспортні пригоди. Щоправда, у нас їхня кількість істотно перевищує західні показники. «Забезпечують» таку сумну статистику (за 10 місяців минулого року в ДТП загинули 7,3 тисяч українців) аж ніяк не погані дороги. Кожний десятий водій, якого зупиняють працівники ДАІ, виявляється нетверезим. Тільки за період із січня по червень 2004-го «п’яних» ДТП було зареєстровано на 25% більше, ніж за цілий 2003 рік. У тій же Європі, розповідає начальник відділу агітації та пропаганди Департаменту ДАІ МВС України Геннадій Гребнєв, подібні інциденти дуже рідкісні з однієї простої причини: дуже суворе покарання. За «нетверезе» водіння там доведеться сплатити космічний штраф, напевне заробити неприємності на службі, а часом навіть сісти у в’язницю. В Україні ж штраф — виключно символічний. «Про який страх перед охоронцями дорожнього порядку в цьому разі може йтися, якщо сума, яку нетверезому водію доведеться викласти за таксі, перевищує суму штрафу», — нарікає Г. Гребнєв.
Майже не фігурують у європейському списку отруєння алкоголем і смерті, спричинені вогнем. Зате в Україні за останні 10 років вони стали траплятися вдвічі частіше. Наприклад, щороку від алкогольного фальсифікату гине 10 тисяч українців. Лише минулого року й лише в Києві, за даними Міськадміністрації, припинено діяльність 23 підпільних цехів з виготовлення фальсифікованої алкогольної продукції, вилучено майже 18 тонн спирту та порушено 37 кримінальних справ. Більше того, як свідчать цільові перевірки, майже кожна друга пляшка алкоголю, представлена на ринку, або фальсифікована, або незаконного походження. І хоч там як переконують з різних трибун чиновники: мовляв, при купівлі спиртного необхідна уважність і здоровий глузд (дешевше за свою собівартість, що становить приблизно 7 гривень, горілка продаватися не може), — на статистиці отруєнь це практично не позначається.
Аналогічна історія і з пожежами. Хоч би скільки говорили МНСівці про неприпустимість паління в ліжку, наслідки цього паління їм доводиться ліквідувати щодня. Погіршують ситуацію й об’єктивні чинники. Спецсмуги для оперативних машин, наприклад, у столиці є лише на двох трасах. Саме з цієї причини рятувальники нерідко гаять дорогоцінний час, простоюючи в пробках. Плюс до всього працівникам МНС бракує машин і людей. За стандартами, розповідає полковник внутрішньої служби Олег Венжик, кожна пожежна частина має піклуватися про безпеку в радіусі 5 кілометрів. У нас же в «спальних» районах рятувальники взагалі не передбачені. Не кажучи вже про те, що переважна більшість будинків впритул оточена деревами, що істотно ускладнює під’їзд до них на спецтехніці.
Словом, «завдяки» всім вищепереліченим нюансам в Україні, лише за офіційними даними, щороку в нещасних пригодах гине близько 100 тисяч людей. І це вже не кажучи про головні причини смерті — серцево-судинні та онкологічні захворювання. В Україні за останні роки кількість смертей з цієї причини зросла на 10%, тоді як у Європі від них помирають все рідше. Медики не заперечують, що проблеми висококалорійної їжі, малорухомого способу життя та поганої екології (саме вони й провокують ці захворювання) є в усіх країнах. Українська ж специфіка полягає в тому, що до лікаря в нас вважають за краще звертатися в останній момент — коли допомогти вже майже неможливо. Профінансувати операції, які щороку рятують на Заході десятки тисяч життів, медичний бюджет України так само, як i середньостатистичний українець, — не в змозі.
