Такі вражаючі дані обнародував Держкомстат. В Україні за перше півріччя 2004 року стаціонарні джерела забруднення викинули в атмосферу 2,05 млн. тонн шкідливих речовин, що на 6 тис. тонн перевищує аналогічний показник 2003-го. Понад 4/5 сумарної кількості забруднюючих речовин потрапило в атмосферу від промислових підприємств Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Івано- Франківської, Луганської та Харківської областей. Порівняно з першим півріччям 2003 року, в 17 регіонах країни кількість таких шкідливих викидів особливо збільшилася в Миколаївській (на 38%), Тернопільській (на 31%), Вінницькій (на 29%), Одеській та Чернігівській (на 27%), Житомирській (на 26%), Сумській (на 22%), Івано-Франківській (на 19%) областях та Севастополі (на 20%). У складі викинутих у небо забруднюючих речовин 31,1% припадає на оксид вуглецю. Ще 25,7% — на двоокис та інші сполуки сірки, 16, 8% — на метан, 15,4% — на речовини у вигляді твердих частинок, 7,8% — на сполуки азоту, 2,1% — на неметанові леткі органічні сполуки, 1% — на метали та їхні сполуки. Основними забруднювачами навколишнього середовища були підприємства, підлеглі Міністерству палива та енергетики (25%), Міністерству промислової політики (8%) та акціонерні товариства відкритого типу, створені на базі державних підприємств (53%). Якщо в середньому по країні одне підприємство в першому півріччі нинішнього року викинуло в атмосферу 224 т шкідливих речовин, то металургійне підприємство — в 22 рази більше, підприємство, яке добуває металеві руди, — в 19 разів, яке виробляє кокс, продукти нафтопереробки та ядерне паливо, — в 8 разів, яке добуває кам’яне вугілля — в 7 разів, яке добуває енергетичні матеріали — в 6 разів і яке виробляє електроенергію, газ та воду — в 4 рази більше.
Утім, як стверджують експерти, і це ще не все: «Такий підхід дещо умоглядний, насправді реальні дози забруднення набагато вищі, — розповідає директор еколого-культурного центру Володимир Борейко. — При складанні подібних держкомстатівських статистик враховуються не всі чинники». Приклад можна навести найпростіший — полювання. В Україні близько півмільйона мисливців з серпня по грудень стріляють дробом. Дріб — це свинець, а свинець — токсичний метал. За оцінками фахівців, протягом місяця полювання в Україні «розкладаються» тонни свинцю. На Заході вже давно думають про те, аби замінити свинцевий дріб на стальний. Однак в Україні подібні розробки поки не ведуться.
Не ведуться також дослідження сполук, які утворюють в атмосфері суміші відходів. «Це як дослід з хімії у школі, — розповідає Володимир Борейко, — різні заводи скидають в одне небо різні відходи, а ці відходи там взаємодіють.» Результати таких взаємодій досить непередбачувані, прикладом можуть бути кислотні дощі.
Ще один неврахований чинник — відходи сусідніх країн. Статистика враховує лише «бруд» місцевих підприємств, у той час, як Дніпро тече до нас брудним уже з Білорусі, а згадані вище кислотні дощі прилітають до нас з мусонами з Західної Європи, «обпалюючи» карпатські та поліські ліси.
Існує також таке поняття, як гранично допустима концентрація. МОЗ дає висновок: такий-то завод має право скидати певну кількість відходів. Цей підхід, на думку екологів, є незавершеним, тому що передбачаючи охорону здоров’я людини, допускає забруднення навколишнього середовища.
Крім того, в Україні немає можливості повною мірою проконтролювати викиди шкідливих речовин транспортом. За світовими мірками, автомобілі в нашій країні зношені і, відповідно, застарілі з погляду екологічних параметрів. Вони «обдаровують» нас не лише вихлопними газами, але й зливом бензину, масла. Безсумнівно сприяє підвищенню дози забруднення повітря постійне збільшення кількості «бензинового» транспорту. Експерти сходяться на тому, що заміна трамваїв на маршрутки ще «відгукнеться» киянам.
Не краще йдуть справи і з контролем заводів. Як розповідає Володимир Борейко (він сам раніше інспектував підприємства на предмет виконання екологічних розпоряджень), існують схеми, які дозволяють підприємствам «замітати сліди» своєї не зовсім «чистої» діяльності: треба чекати, поки інспектору зроблять низку необхідних пропусків. Крім того, система штрафів на сьогодні така, що підприємцю набагато вигідніше заплатити штраф, аніж будувати очисні споруди. «Поки не буде відповідного законодавства і першорядності здоров’я людини перед економікою, кількість кілограмів забруднень зростатиме», — переконаний еколог.
