«Свинське» ставлення до людей, на жаль, не рідкість. Інша річ — самі свині. Можна без перебільшення сказати, що до них свинське ставлення недопустиме. Вітчизняний менталітет просто не сприймає худу свиню, і будь-який українець справедливо засудить її недбайливого господаря. Щоправда, свинські права полягають здебільшого в тому, щоб важити не менше центнера. Але в цьому питанні в нас нині якийсь збій. Зростання м’ясних цін, зумовлених саме загальним схудненням свиней і корів, стає рушієм інфляції.
Водночас сало та свиня залишаються нашими символами, як у позитивному, так і в негативному смислі. Наприклад, спікер Верховної Ради нещодавно мав необережність, натякаючи на уряд, сказати: «А корита ті самі, лише свині змінюються». У виниклій перепалці прем’єр-міністр заперечила: «Деяким свиням дуже хотілося б залишитися біля корита».
Тож єдиний у світі пам’ятник свині (на фото), який можна побачити в місті Ромни Сумської області, безпосередньо причетний до «свинської теми» останніх днів. А ще це місто та його околиці знамениті дуже частими спробами нелегальних і майстерно виконаних врізок у нафтопроводи. У результаті роменчани опинилися на вістрі нинішніх, певним чином пов’язаних, проблем. Бо зараз у країні одночасно дві кризи: м’ясна і бензинова. Причому обидві створюють загрозу інфляції, якої майже однаково побоюються і громадяни, й уряд.
Але, слід визнати, громадянам у цій ситуації навіть трохи простіше. Вони ще не втратили віри ні в уряд, ні, тим паче, в Президента, і можуть жити надією. А уряду треба щось робити, він не має на кого сподіватися. Ще кілька таких криз — і кредит довіри може розтанути... як бензин на АЗС, якого зараз практично не знайдеш.
Тим часом до уряду, що вже понад місяць спішно займається м’ясонафтовими справами, тільки тепер дійшло, що, крім адміністративних, є ще й ринкові заходи управління економікою. Лише вчора він подав на розгляд парламенту документ, що пропонує скасувати ввізне мито й акциз на нафтопродукти. Його слід би розробити набагато раніше, а не воювати з нафтотрейдерами. Учора Верховна Рада ухвалила закон, що передбачає введення нульової ставки ввізного мита на високооктанові марки бензину та дизельне паливо. Документ також передбачає встановлення фіксованої ставки акцизного збору на бензини та дизпаливо до кінця поточного бюджетного року. Тепер нарешті є надія, що в Україну прийдуть нафтопродукти і наповнять ринок, а росіянам — власникам українських НПЗ, які грають на дефіциті, — не залишиться нічого іншого, як прийняти цей конкурентний виклик і також знизити ціни.
Але до останнього часу уряд, схоже, не мав стратегії й орієнтувався переважно на тактику тиску. Чого варті ніким не доведені обвинувачення в картельній змові, причому не лише на ринку нафтопродуктів, а й на ринку м’яса. «М’ясників»-посередників узагалі називають спекулянтами, які наживаються як на виробниках, так і на кінцевих споживачах м’яса. І це при тому, що спроби уряду закупити м’ясо за низькими цінами і потім викинути його на ринок узагалі увінчалися провалом.
Тоді уряд вирішив подавити «спекулянтів» інтелектуальною атакою. Причому його підхід до обох груп товарів виявився за суттю однаковим. Тваринникам запропонували римейк а-ля Микита Сергійович: «За рік Україна може стати колосальним експортером м’яса в світі і це реально», — сказала глава уряду Юлія Тимошенко. За її словами, уряд збирається протягом наступних 100 днів своєї роботи реалізувати програму будівництва в Україні тваринницьких комплексів — підприємств із виробництва свинини, яловичини та м’яса птиці. На думку прем’єра, на будівництво великого підприємства з виробництва свинини знадобиться близько трьох місяців, а його рентабельність становитиме не менше 150%. Тимошенко також повідомила, що впродовж найближчих днів уряд завершить роботу над трьома типовими проектами підприємств із виробництва м’яса. При цьому вона уточнила, що для реалізації цих проектів є достатньо інвестицій. А нафтовикам оголосили, що Україна всього за півтора року запустить свій новий нафтопереробний завод в Одесі (щоправда, до обіцянок завалити весь світ нафтопродуктами не дійшло).
Ще 20 квітня прем’єр передбачала, що ціни на м’ясопродукти в Україні стабілізуються до Великодня. При цьому всіх переконували, що заходи уряду зі стабілізації цін на м’ясопродукти в Україні не мають «нічого спільного з ручним регулюванням», і що Україна не перетвориться на країну вегетаріанців. Ще не перетворилася...
Учора на одному зі столичних ринків, на Бессарабці, «День» розмовляв із продавцями м’яса та запитував їх про те, чи реальні, на їхню думку, задумки прем’єра.
«За бажання все можна зробити, — сказав «м’ясник», — продовжуючи орудувати сокирою та ножем, — але боюся, що знову все покрадуть». На його думку, ніж створювати державні комплекси, повертаючись до радянської епохи, краще допомагати селянам кредитами, молодняком і кормами. А комплекси, на думку співрозмовника, несуть для селян ще й загрозу — конкурувати з ними одноосібні господарства аж ніяк не зможуть...
Не в захваті від заходів уряду й красуня-дружина «м’ясника». Вона не побоялася відрекомендуватися (Валентина Парфенова) та розповіла про те, що в їхньому селі (с. Сорокотяги Білоцерківського району Київської області) не засіяні 120 гектарів, у КСП не залишилося жодної корови, а лише десять коней і три свиноматки. «Усе розбите, розтрощене». «Які комплекси? Треба поставити село на ноги. Ферми відновлювати та фермерам допомагати, а не комплекси будувати. Для кого? Людям у селах ніде працювати». А власниками таких комплексів однаково, на її думку, стане не держава, а ті, «хто має готівковий капітал...». Валентина не без образи каже: «Ось нас називають спекулянтами. А ми заробляємо на життя нелегкою працею. Купили порося, зарізали, обробили, привезли (майже все це вночі), продали та заробили на ньому якихось 50 гривень, звільнивши селянина від стількох проблем». «Дайте людям у селі роботу та зарплату — і сюди ніхто не їздитиме. Я й сама залюбки ходила б на роботу. А в нас її немає. Молодь розбігається, хто куди».
Словом, потрібні професіонали, ринкові методи і зворотний зв’язок з бізнесом, у тому числі з фермерами. Поквапними PR-заходами проблем подібного масштабу не вирішити.
