В одному з перших дипломатичних рейсів на Гельсінкі мені до рук потрапила газета «День» англійською мовою. Це було проривом, оскільки інші газети комплексували, не хотіли, не знали англійської, а тому не видавали англомовної версії.
Паралельно з тим вразили мене перші книжки, видання яких тоді започаткувала Лариса Івшина. Це була дійсно цікава історія, тому що нерадянська.
Зараз видання про українську історію у вигляді коротких оповідань, фейлетонів стали для мене вже класичними.
Світоглядні прориви, наприклад про Переяславську раду, у мене відбулися завдяки «Дню».
Світло інтелектуальності випромінює ваша газета. Вона виводить на чисту воду всіх: і розумних, і невдах, у тому числі нового покоління. В інших газетах все більше і більше замовних статей.
Мені подобалося декілька газет: «День», «Дзеркало тижня»...
Зараз коло звузилось і залишився, напевне, тільки «День».
Яку журналістську і політичну культуру пропонує газета? Відкритість, українськість і оцінку людей за діями.
