Оргкомітет отримав 3914 робіт з усіх регіонів України, а також з Росії, Молдови та Білорусі. Переможцями стали учениці 11 класу Катерина Сніжко (Макарівська школа №2 Київської області) та Олена Чебаненко (школа №157 м. Києва), а також студентка 2 курсу Національного університету «Києво-Могилянська Академія» Надія Трач. Авторів трьох найкращих учнівських робіт нагороджено стипендіями для навчання у вищому учбовому закладі, трьох студентів за найкращі твори нагороджено спеціальними призами, решта призерів отримала дипломи фіналістів та цінні подарунки. В своїх творах учасники конкурсу висвітлювали особисте ставлення до проблем захисту прав людини в Україні, подавали своє бачення особистої діяльності у галузі практичного правозахисту та способів сприяння підвищенню правової культури молоді. Йшлося про проблему свободи вираження поглядів, про право людини на приватність (невтручання в особисте життя), про співвідношення прав людини з власними та груповими інтересами, про права правопорушників, про проблеми створення та подальшої роботи молодіжної правозахисної організації та інше.
Учениця 11 класу Макарівської ЗОШ №2 Київської області Катерина Сніжко, розкриваючи своє бачення права людини на приватність, звертається до «закономертвих» громадян України від імені звичайної дитини, яка ще просто не встигла з’явитись на світ: «... я народжусь, ви будете ламати мене законами, постановами і наказами, намагаючись заспокоїти мої прагнення до власної думки, збиваючи з пантелику, робитимете мене часткою великого, так званого демократичного суспільства... Лише тут, всередині мами, я — центр Всесвіту. Адже її організм спрямований і влаштований, насамперед, на благо мені єдиному. Таким має бути і механізм кожної держави. Коли я виросту, то стану, напевно, прихильником біологічного походження держави. Все в ній має діяти для людини і її добробуту... А там, в світі катастроф і штучних державних переворотів і голодоморів, я лише наступний 6 мільярдів сто перший новонароджений... Ваш світ лякає мене вже тепер... Що за права я матиму там?.. Чи народжуватись мені?»
Ідею конкурсу підказали українцям німці, вони вже давно практикували подібні конкурси з правознавства. Співголова оргкомітету Андрій Сухоруков сказав «Дню», що під час організації конкурсу комітет намагався уникати гігантоманії, щоб не перетворити справу на формальну: «Про оголошення конкурсу знала лише та молодь, яка вже працювала в цьому напрямку. Але конкурс — це не політика, бо в юнацтві — всі максималісти, але було б добре, щоб конкурсанти в майбутньому стали адекватними політиками. В роботах мене найбільше здивував масовий гуманізм, я не сподівався побачити саме це. Найпопулярнішою темою виявилася тема «Чи можна поважати права порушників закону?» За жорсткі покарання висловлювались одиниці, більшість писали про те, що людина не зникає через те, що скоїла злочин, повинна вестись боротьба за цю людину».
На міжнародному рівні росте визнання того факту, що найкращий спосіб зробити молодих людей активними громадянами полягає в заохоченні їх до участі у процесі прийняття рішень на всіх етапах і в усіх сферах нашого життя. Підвищена увага до участі молоді в житті країни особливо актуальна для нових демократичних держав, що переживають перехідний період, бо молодь у цих країнах, на противагу своїм батькам, має надії та можливості. У молоді є надія повною мірою реалізувати свої права людини. Наскільки їй це вдасться, буде залежати від міри визнання її партнером в процесі зміцнення демократії та розвитку громадянського суспільства.
