85 років тому почала працювати британська археологічна експедиція, яка завершилася одним із найяскравіших відкриттів нового часу — знайденням захоронення давньоєгипетського фараона Тутанхамона. Це була не перша з відкритих ученими гробниць єгипетських фараонів, але всі попередні були вже давно, може, тисячоліття тому, знайдені й спустошені грабіжниками могил, які існували в усі віки. Тоді як на таємних дверях до останків Тутанхамона вчені знайшли печатку, якою древні єгиптяни «оберігали» вхід до покійних фараонів.
На той час світ ще не знав атомної бомби, супутників Землі і Марса, комп’ютерів, інтернету, мобільного зв’язку та інших чудес — ХХ століття тільки починалося, і людство ще «не вщуліло» до наукових сенсацій. Тому відкриття гробниці мало кому відомого фараона, який жив кілька тисячоліть тому десь у долині африканської річки Нілу, стало світовою сенсацією, відлуння якої відчутно й досі. Зокрема, у тих чергах перед дверима музеїв, де виставляються знайдені двома британцями безцінні єгипетські скарби. Юний фараон, «похований у золоті», став чимось на зразок «поп-зірки», яка зачаровує одне покоління за іншим, незважаючи на те, що історики не вважають Тутанхамона важливою історичною постаттю. А ЗМІ всього світу все ще нагадують про ті чи інші «фараонові роковини», як наприклад, 85-та річниця.
Коротко нагадаємо драматичний розвиток подій, які завершилися відкриттям гробниці. 1914 року досвідчені британські археологи лорд Карнарвон і Ховард Картер вирішили розпочати нові розкопки в Долині Фараонів біля Луксору, яка ще з часів Наполеона Бонапарта ретельно досліджувалася численними науковцями. Перша світова війна дещо порушила їхні плани, і пошуки розпочалися тільки 1917 року. Певним чином випадково почали розкопки майже поряд з гробницею Тутанхамона, не маючи про це жодного уявлення. (Пані удача чи мисливський інстинкт?) Після двох років безрезультатної роботи перейшли на інше місце, але й там нічого не знайшли. Тож вирішили ще трохи — одну зиму — покопати знову там, де починали. У листопаді 1923 року — знову-таки випадково — відкрили, як виявилося потім, вхід до гробниці. А невдовзі щасливі археологи вже мали перший науковий трофей — біля входу усипальниці знайшли дерев’яний розписаний фарбами бюст Тутанхамона. Згідно з традицією, голова фараона ніби виростає з квітки лотоса — подібно тому, як бог-Сонце з’являється з води. Далі неймовірні відкриття йшли за відкриттями, і кожне наступне було ще сенсаційнішим, ніж попереднє. Росла надія на знайдення того, у чому не пощастило іншим єгиптологам. А саме — не торкнутої розбійниками усипальницю фараона.
До гробниці підійшли досить швидко — за допомогою тунелю, прокопаного колись грабіжниками могил, яким чомусь не вдалося дістатися до фараона. Тунель привів вчених до дверей. Коли їх розчистили й відчинили, то побачили комору, вщент заповнену купами награбованих дорогоцінних предметів, із якихось невідомих причин залишених там древніми грабіжниками. Там були золоті карети та трон фараона, розкішні кушетки, столики, прикрашені золотом та слоновою кісткою, витончений посуд, прикраси, скриньки. І, може, найголовніше, — багато предметів, досі невідомих єгиптологам.
Це був тільки початок. Із «золотої» комори хід вів до іншої, де знаходилися опечатані двері, завалені камінням. Стан дверей та печатка свідчили, що протягом тисячоліть їх не турбували розбійники. Останні камені, що заважали підійти до дверей, педантично, не поспішаючи, тримаючи себе в руках, розбирав сам Картер. Навколо стояли не тільки робітники, але й десять запрошених учених-єгиптологів. У напруженій тиші Картер просунув ліхтар у зроблений отвір і глянув. Йому здалося, що всередині побачив стіну із масивного золота.
Як пізніше з’ясувалося, то була передня стінка велетенського позолоченого саркофага. В нього було укладено ще один золотий саркофаг, на якому також знайшли неушкоджену печатку фараона. Печатку, для археологів більш дорогоцінну, ніж все золото фараона — це була перша печатка за весь час розкопок у Єгипті, це був знак, що знайдена мумія древнього фараона. Так і було, хоча мумія лежала аж у п’ятому коконі-саркофазі, не золоченому, а кремінному, саму мумію вкривала золота подоба фараона.
Незадовго до відкриття гробниці лорд Карнарвон, організатор і фінансист експедиції, спортсмен, славетний колекціонер старожитностей, археолог- любитель, помер. (Ставши одним із «героїв» легенди про «помсту-прокляття фараонів»). І честь відкрити погребіння, саркофаг за саркофагом, дісталася Ховарду Картеру, археологу, який все своє життя провів на розкопках (помер 1939 року).
Наукові дослідження мумії фараона Тутанхамона і незчисленних предметів побуту та мистецтва, знайдених у його гробниці, тривають і сьогодні. Бо «таємниця» Тутанхамона досі інтригує вчених, бо запитань усе ще більше, ніж відповідей.
Що знають сучасні вчені про Тутанхамона? Майже нічого — окрім того, що «говорять» про нього скарби та написи, знайдені у його гробниці. Як сказав Ховард Картер, «цей фараон прославився тільки тим, що помер і був похований». Відомо, що Тутанхамон став фараоном приблизно 1350 року до нашої ери (майже 3400 років тому) і був зятем Аменхотепа, який, відкинувши багатобожжя, встановив ексклюзивний культ бога Сонця. Те, що Тутанхамон був одружений на дочці Аменхотепа, ще не означає, що він не був його рідним сином — династичні шлюби царствених братів і сестер були загальноприйняті в стародавньому Єгипті. Тутанхамон одружився підлітком, а помер у 19 років. І вчені не можуть пояснити, чому гробниця юного фараона, який вочевидь не встиг відзначитися справами чи завоюваннями, так пишно оздоблена. (А може, всі інші фараони були поховані стократ пишніше? — К.Г. )
Однією із «загадок Тутанхамона» є причина його смерті. Вчені досліджують його муміфіковані останки, вивчають одяг, намагаються знайти якісь натяки чи аналогії в інших похованнях того часу. Як нещодавно повідомила інтернет-агенція ВВС, єгипетські вчені схиляються до думки, що фараон став жертвою палацової інтриги, боротьби за владу. Вчені ж Лейденського університету Голландії мають іншу гіпотезу — Тутанхамон помер від якоїсь хвороби, зовнішнім проявом якої було ожиріння. Про це свідчать недавні дані ретельного вивчення та обмірів його одягу: виявилося, що обсяг у стегнах молодого фараона на 30 см більше, ніж у грудях. Ця теорія, однак, суперечить результатам рентген-аналізу мумії фараона, який виявив на його голові пляму, що нагадує слід удару. Але деякі вчені не вважають за можливе довіряти результатам рентгену — мумія начебто недостатньо свіжа для цього. Більш надійним може виявитися генетичний аналіз (DМA) частинок плоті фараона, до якого якраз сьогодні готуються єгипетські та японські вчені.
Цікаво, що генетичний аналіз може допомогти і в з’ясуванні походження фараона Тутанхамона Для цього подібному тесту піддадуть також частинки мумії Аменхотепа III, якого сьогодні вважають дідом молодика. Чи дійсно вони були кровною ріднею? Адже ніхто досі не може як слід зрозуміти, яким чином Тутанхамон у десятилітньому віці опинився на троні. До того, серед великої кількості знайдених у його гробниці предметів немає жодного, який би «говорив» щось про його батьків. Можливо, цю таємницю допоможуть розкрити — через більш як 3000 років — методи сучасної медицини. Скептики, втім, і тут посилаються на вік «пацієнта» і наперед беруть під сумнів будь-які результати. Між тим мумія юного фараона спокійно витримує всі науково-медичні обслідування і досі відмовляється відповідати на запитання.
Як бачимо, вже 80 років триває вивчення гробниці з Долини Фараонів. Але продовжуються також розкопки. Сенсаційну знахідку нещодавно зробили французькі археологи — недалеко від Каіра, на кладовищі для високих чиновників Нового царства вони відкопали захоронення давньої єгиптянки Майі, яка була годувальницею Тутанхамона. Гробницю Майі прикрашає різьблення по каменю, яке зображує її з Тутанхамоном на руках; поряд — стілець, під стільцем — песик. Гарно вирізьблено імена годувальниці і Тутанхамона.
Дослідницький ажіотаж навколо Тутанхамона не вщухає, зокрема, чимало нових методів медицини випробується на його мумії. Вчених не полишає надія більш детально вивчити цей період історії давнього Єгипту, період, наповнений політичними бурями й релігійними революціями. Адже можна вважати, що тоді була здiйснена одна з перших в історії людства спроб встановлення єдинобожжя, сучасна принаймні першим історичним крокам іудаїзму.
