Харків опинився під пильною увагою не лише всієї України, а й Європи. У понеділок сюди прибула представник Парламентської асамблеї Ради Європи Рут-Гебі Вермот-Менголд. Побувавши в Харкові та Києві, вона спробує з’ясувати те, над чим українські правоохоронні органи разом iз Генеральною прокуратурою б’ються вже три роки — чи справді зникають немовлята з українських пологових будинків. Зокрема з Харківського пологового будинку №6.
Україну підозрюють у торгівлі дітьми та продажу донорських органів. Ця підозра з’явилася не вчора. Ще восени 2003 року Європарламент визнав Україну разом iз Молдовою рекордсменами в цій галузі «бізнесу». Достатньо пригадати минулий рік, коли всі ЗМІ широко обговорювали можливість того, що зникнення дітей із харківського пологового будинку може позбавити Україну європейської фінансової підтримки. Тоді всю Європу приголомшили сюжети німецького телебачення, зокрема, телепередача «Мона Ліза», яка тричі присвятила свій ефір темі загадкових зникнень харківських новонароджених у 2002 році. Виступаючи на захист матерів, які втратили своїх дітей, «Загальноукраїнська федерація багатодітних сімей — Сімейна мережа в Центральній та Східній Європі» заявила, що за період з 2001 по 2003 рік в Україні за таємних обставин зникло близько 300 новонароджених. На національному рівні у 2002 році було відкрито лише три кримінальні справи, але жодна з них не виявила винних.
Представник ПАРЕ, яка прибула з перевіркою до Харкова, прямо з аеропорту разом iз групою західних журналістів поїхала на зустріч до прокурора міста. Але вона виявилася безрезультатною, оскільки справу про немовлят, які ніби зникли, вже давно передано до Генеральної прокуратури. Словом, виїжджаючи з Харкова, представник ПАРЕ змогла сказати небагато.
За її словами, на сьогоднішній день процедура поводження з дітьми, які народилися в лікарні мертвими, і те, як супроводжуються матері в цих випадках, незрозуміла. Втім, як відзначила Рут-Гебі Вермот-Менголд, харківські проблеми не унікальні в своєму роді. З подібними ситуаціями її організація стикалася і в інших країнах — Болгарії, Румунії, Угорщині, а також Швейцарії, Франції, Німеччині. Однак історія зникнення харківських немовлят була шокуючою. Не стільки фактом зникнення дітей, а скільки тим, що справу всіляко намагалися закрити, починаючи з місцевого рівня і закінчуючи урядом. Нагадаємо, як сказав начальник міського управління охорони здоров’я Олександр Галацан, обласна та районна прокуратура не підтвердили провину медиків при проведенні розслідування.
Лікарські «помилки» — не рідкість, вони були завжди, просто їх ретельно приховують. У випадку з Юлею Красною та її донькою цього зробити не вдалося. У вересні 2002 року в харківському пологовому будинку №6 під час проведення операції кесаревого розтину недосвідчений лікар скальпелем розрізала шкіру голови дитини, залишивши шрам довжиною 18 сантиметрів. Лікарі говорили молодій мамі, що у немовляти маленька гематома, а тому її краще не бачити, і показували Юлі дитину, лише тоді, коли дівчинка була в хусточці. Судмедексперти визнали страшний шрам на голові немовляти легким тілесним ушкодженням, а помилку лікаря — незначною. Лікарів, які за неї брали участь в операції, просто перевели на інші посади.
Наступний епізод, який трапився з породіллею Світланою Пузиковою в цьому самому пологовому будинку, виявився більш трагічним. Як заявляє сьогодні Пузикова, під час вагітності вона почувалася добре (це, до речі, зафіксовано в лікарняному листі). Вона бачила, що народила живу дитину, їй показали доньку, і жінка, яка, як потім з’ясувалося, не працює в пологовому будинку, винесла немовля з залу. Ні її, ні дитини більше ніхто не бачив. Світлані лікарі сказали, що її дитина померла від бронхопневмонії, а її чоловіку — що дівчинка з’явилася на світ мертвою, а труп видати відмовилися. Після численних перевірок, які лише підтверджували правдивість слів лікарів, було проведено ексгумацію і, за словами присутньої при цьому голови Всеукраїнської федерації багатодітних сімей Тетяни Ісаєвої як представника породіллі, ні акушери з шостого пологового будинку, ні лікар, який робив розтин, серед дитячих трупів не пізнали дитину Пузикової. Минув час, і знову в тому самому пологовому будинку на початку 2003 року трапляється аналогічний епізод — після пологів Олені Захаровій показали доньку, яка рухала ручками та ніжками, а наступного дня сказали, що вона мертва. Пославшись на експертизу, тіло не віддали батькам, і лише через три місяці їм видали довідку про мертвонародження. Більше від лікарів Захарови так нічого й не добилися. Лариса Назаренко, головний лікар пологового будинку №6 заявила журналістам, що вкрасти новонародженого в Харкові практично неможливо, причину смертей обох дітей підтвердили патологоанатоми, а розходження в документах незначні. Щодо доньки Олени Захарової, то, за даними лікарів, вона народилася без дихання і серцебиття, і батьки самі відмовилися від поховання. А те, що дитина Пузикової народилася мертвою, винна сама породілля, оскільки ігнорувала в останні місяці вагітності послугами лікарів.
Сьогодні, після зустрічей з українським омбудсманом Ніною Карпачовою, міністрами внутрішніх справ, охорони здоров’я, Генпрокурором та представниками неурядових організацій, доповідач Парламентської Асамблеї Ради Європи Рут Гебi Вермот-Менголд має оголосити результати своєї перевірки.
ДО РЕЧІ
Вчора відбулась зустріч Пані Рут-Гебі Вермот-Манголд iз міністром охорони здоров’я Миколою Поліщуком. У своєму вступному слові представниця ПАРЕ зазначила, що приїзд делегації в Україну є відповіддю на запрошення Президента держави. «Пан Віктор Ющенко у відповідь на наші запитання щодо ситуації навколо можливого зникнення дітей запросив нас приїхати і скласти своє враження та подати відповідний рапорт». Як повідомляє прес- служба Міністерства охорони здоров’я, М. Поліщук зазначив, що детально ознайомлений з усіма моментами справи у Харківському пологовому будинку №6. За його словами, однією з основних причин виникнення такої ситуації є те, що на період 2001—2002 років ( тоді народжували дві матері Пузікова та Захарова) в Україні не було достатньої нормативно-правової бази, а саме: не передбачено, що лікарі повинні обов’язково показувати матері чи родичам мертвонароджене дитя. Сьогодні ситуація суттєво змінилася: у 2003 році розроблено наказ МОЗ України «Про удосконалення організації стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги», який практично унеможливлює виникнення таких конфліктних ситуацій. За словами, М. Поліщука, у випадку з харківським пологовим будинком захоронення проводилось у відповідності до чинного законодавства за бюджетні кошти і об’єктивних даних про те, що дітей могли використовувати для наукових експериментів чи трансплантації у нас немає».
«Сам факт такої ситуації — це безумовно трагедія — сказав міністр. — Я думаю, що висновки вашої комісії, результати сьогоднішньої зустрічі будуть доведені до правоохоронних органів, і вони будуть вирішувати, чи є достатня кількість причин для поновлення кримінальної справи».
