Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Тарас КУЗЬО: «Партія регіонів має показати, що вона дійсно змінилася»

30 листопада, 2006 - 00:00

Наступного тижня прем'єр-міністр України Віктор Янукович на чолі делегації із 38 осіб здійснить чотириденний візит до США. Програмою перебування українського прем'єра в США передбачається його зустріч з державним секретарем США Кондоліззою Райс. Чого слід очікувати Україні від цього візиту? На які запитання доведеться відповідати прем'єр-міністру України американським вискокопосадовцям? Які уроки винесли США за два роки після помаранчевої революції? Про це в інтерв'ю «День» розповів старший співробітник Фонду Маршалла в Німеччині Тарас КУЗЬО.

— Які сподівання може покладати Україна на візит українського прем'єр-міністра Віктора Януковича до Вашингтона? Що може очікувати від цього візиту сам прем'єр?

— Я не думаю, що він може очікувати багато. Я радше вважаю, що цей перший візит буде сприяти тому, щоб кожна сторона могла вивчити іншу. Заходу досить складно зрозуміти, хто такий Віктор Янукович, які позиції він відстоює? Чи справді він є людиною, яка дійсно хоче продовжити в Україні демократичні перетворення, чи він є більш так званим потьомкінським демократом?

Я не думаю, що в США відбуватиметься щось таке незвичайне під час цього візиту. Нам також буде важливо подивитися, як і що скаже український прем'єр. Адже з Партією регіонів завжди були проблеми. Представники цієї політичної сили, які називають себе центристами, постійно кажуть одне, а друге роблять. Особливо це стосується питання НАТО. За останні чотири роки Партія регіонів три рази поміняла свою точку зору з цього питання. Коли Янукович був в уряді Кучми, тоді регіонали підтримали членство України в НАТО. Перебуваючи в опозиції, вони виступали проти всього, що стосувалося співпраці з НАТО. Третя і уже теперішня позиція полягає в наступному: ми за співпрацю з НАТО, але не бажаємо вступати. Тобто виникає питання — хто він є насправді. За що стоїть чи обстоює?

— А нинішня атмосфера в Україні — суперечка між Президентом і прем'єр-міністром щодо повноважень у сфері зовнішньої політики — наскільки вона сприяє тому, що переговори Януковича в США будуть успішними? Що має до цього часу встигнути зробити прем'єр в Україні, щоб у Вашингтоні отримати якісь позитивні результати?

— Це досить складне питання. Думаю, що пан Янукович має більше займатися урядовими питаннями, а не конфліктом з Президентом. Я думаю, що США підтримали б критику того, що в Україні багато часу займають питання розподілу повноважень, ніж дійсно економічні і соціоекономічні питання, якими має займатися уряд. Нас найбільше тривожить дві речі: чи Партія регіонів дійсно хоче поміняти своє обличчя, щоб стати демократичною постолігархічною, посткучмівською партією. І тут є різні точки зору і на Заході, і в Україні. Багато людей на Заході, з якими я спілкувався, казали: поки що зарано бути оптимістичними. Партія регіонів має показати, що вона дійсно поміняла своє обличчя. Крім того, виникає запитання, чи при уряді Януковича будуть скасовані прогресивні досягнення, здобуті після помаранчевої революції? Чи існує загроза втрати демократичних свобод?

— Чи відбудеться зустріч Януковича з Бушем?

— Ні, такої зустрічі не буде.

— Навіть випадкової, яка зазвичай відбувається, коли президент США проходить повз кабінет віце-президента і ніби випадково зустрічається з гостем свого колеги?

— Я не знаю, чи буде таке. Але так не робиться. Джордж Буш як президент спілкується тільки з людиною, яка є главою держави. Я дуже сумніваюся, щоб Буш зустрівся з українським прем'єром, бо тоді це б дало помилковий сигнал. Я думаю, що зустрічі відбуватимуться на рівні віце-спікера Діка Чейні, заступників, а не самого Буша.

— Наскільки можуть вплинути на українсько-американські відносини стосунки Вашингтона і Москви? Адже відомо, що США дуже зацікавлені в підтримці Росії у вирішені іранської і північно- корейської ядерних криз.

— Очевидно, не лише адміністрації Буша, але й ЄС буде дуже складно балансувати у своїй політиці щодо України і Росії. Це пояснюється складністю ситуації в самій Росії, яка розвивається в дуже негативному напрямку. У Західній Європі нарешті приєднуються до позиції США, яка декілька років критикує Росію у питаннях ксенофобії, расизму. Останні події, викликані загибеллю колишнього агента ФСБ в Лондоні, це також поганий сигнал. А також конфлікти між Грузією і Росією, Польщею і Росією. Тобто Захід змушений буде балансувати між критикою Росії і підтримкою демократичних країн таких як Україна чи Грузія, які нібито демократизуються. А з іншого боку, Заходу потрібна Росія, щоб допомагати вирішити питання Іраку і Ірану. Але ніхто не знає як буде відбуватися це балансування. Я думаю, що в останні два роки для адміністрації Буша дуже великою проблемою стане вирішення питання Іраку? Очевидно, в адміністрації Буша виникне потреба звернутися по допомогу до Ірану. Я думаю, що цього не треба робити. Бо це означатиме, що Захід фактично має сказати Ірану: «Добре, ми не будемо вас чіпати, аби ви лише заспокоїли ситуацію в Іраку». Я думаю, що це питання можна вирішити без Ірану.

— А прихід в обидві палати Конгресу демократичної більшості може вплинути на політику США стосовно України?

— Це позитивно для України. Слід зауважити, що відносини між Вашингтоном і Москвою були більш позитивними, коли при владі у США була республіканська, а не демократична партія. А для України — навпаки. Демократична партія більш республіканська підтримувала розширення демократії. Республіканці більше підтримували геополітичні питання, особливо після терористичних актів в 2001 році. Але я думаю, що в Вашингтоні стає менше розбіжностей, ніж було раніше. І тепер існує радше об'єднана позиція і серед демократичних і республіканських сил щодо підтримки України. Втім, хочу наголосити, що перемога в США демократичної партії є позитивним знаком для України.

— Які, на ваш погляд, світ виніс уроки за два роки після помаранчевої революції в Україні?

— З одного боку, після кожної революції можливо є розчарування. Не завжди всі сподівання, які покладалися на революцію, здiйснюються. Але з іншого боку, я не думаю, що нам треба в цiлому негативно відноситися до помаранчевої революції. Я думаю, що Україна змінилася. І навряд чи можна тепер повернути годинник назад до часів Кучми. Я думаю, що за два роки досягнуто певного прогресу. Очевидно, не найбільшою трагедією є повернення Януковича на посаду прем'єра. Я думаю, що широка коаліція, або «помаранчева» коаліція була б набагато краще для України. Зараз ми маємо найгірший із трьох варіантів. Також погано й те, що комуністи перший раз при владі. Тим не менше, я думаю, що Україна розвивається демократично. І Партія регіонів розуміє, що не може повністю монополізувати владу в Україні. Саме регіональні відмінності України допомагають плюралізму в країні. Я є обережним оптимістом. Але в Україні ще треба зробити багато роботи. Особливо в питаннях верховенства права і боротьби з корупцією. Мені здається, що однією з найбільших трагедій є те, що Президент Ющенко так скоро втратив довіру людей. А це означає, що через три роки він не може бути обраний на другий термін. Я думаю, що наступним президентом буде Юля Тимошенко або Віктор Янукович. І по-друге, Ющенко, мабуть, не повністю зрозумів суть питання навколо його гасел, які він проголошував багато разів: «Бандити будуть сидіти в тюрмах». Не йдеться про те, що всі мають бути в тюрмах, а йдеться про те, що всі мають бути рівноправними. Люди стояли на вулицях, щоб показати, що вони є громадяни, а не бидло. І якраз Ющенко цього не зрозумів. І досить смішно виглядає, що єдина людина з української еліти сидить в тюрмі в Каліфорнії, а не в Україні. Крім цього, парадокс полягає в тому, що Щербань повернувся в Україну, тому що він більше боїться бути в США, ніж в Україні. А що це означає?

Микола СІРУК, «День»
Газета: