Сьогодні російська Дума, найвірогідніше, затвердить кандидатуру Михайла Фрадкова на пост прем’єр- міністра. Ні в кого не виникає сумнівів, що російський парламент, дві третини якого становить пропрезидентська більшість, не стане суперечити волі Володимира Путіна, який у понеділок немало подивував громадськість, запропонувавши Фрадкова на прем’єрство.
Після несподіваного розпуску уряду Михайла Касьянова, поясненого Путіним як вияв «бажання черговий раз означити свою позицію щодо подальшого розвитку країни», чимало аналітиків очікували висунення на пост прем’єра відомої, навіть знакової кандидатури. Президент вдруге за один тиждень виявив свою непередбачуваність, несподівано для самого обранця продемонструвавши неабияку довіру «темній конячці».
Відійшовши від кількаденного шоку, викликаного рiшенням Путiна, і російські, і західні експерти були одностайні в одному — призначення непітерського, формального несиловика Фрадкова є спробою президента збалансувати й дещо урізноманітнити своє оточення. Разом із тим, новий прем’єр не виглядає амбітною людиною, здатною вести самостійну, відмінну від основного путінського курсу політику, і це, можливо, стало вагомим аргументом для такого вибору президента. Відомо, що за час перебування на посаді голови податкової поліції Фрадков вів активну боротьбу з олігархами, у тому числі, за деякими даними, доклав зусиль і до «розбірок» з ЮКОСом. Ходять чутки і про тісні зв’язки путінського протеже з силовими структурами. Все це робить майже стовідсотковою упевненість у тому, що прем’єрство Фрадкова буде лише «технічним».
Незважаючи на це, Фрадков видається сприятливою кандидатурою в очах Заходу, про що промовисто свідчать схвальні відгуки Єврокомісії та оптимістичні прогнози в американській пресі. Усвідомлюючи, що від нового глави уряду не слід чекати кардинальних змін, Захід сподівається на солідний дипломатичний досвід номінанта на прем’єрське крісло. Очікується, що його призначення дасть можливість Росії поліпшити свої не надто теплі останнім часом взаємини з Євросоюзом.
