Президентська виборча кампанія в Україні, схоже, вже не тільки розпочалася, а й вступила у критичну фазу. Те, що це сталося за рік до виборів, не може не викликати тривогу. Якщо вже сьогодні окремі гравці на передвиборному полі в досягненні своїх цілей не зупиняються практично ні перед чим, то що буде з країною за півроку, за три місяці до 31 жовтня 2004 року? Які потрясіння чекають на неї і якою вона вийде з цих потрясінь?
Відповіді на ці запитання частково вже прозвучали — 31 жовтня в Донецьку. Те, що сталося того дня в «шахтарській столиці», — це щось більше, ніж просто зрив з’їзду «Нашої України» як наслідок прорахунку (або розрахунку) політтехнологів, «заповзятливості» місцевої влади та масового розпивання спиртних напоїв. Це — технологія розколу країни. На Схід і Захід. На «червоних» і «білих». На тих, чий президент — Путін, і тих, кому Тузла допомогла вибрати країну. На тих, кому «на ... не нужна ваша украинская мова» (вигуки з натовпу, який узяв в облогу Донецький аеропорт), і тих, хто хоче жити у незалежній державі, а не в «ліберальній імперії». На «холуїв», «стадо баранів» і тих, хто вважає себе пастирями і месіями...
Складовими технології розколу є інші технології — політичні (про цю складову «донецького скандалу» «День» уже писав), адміністративні (коли людей примушують виходити на вулиці з плакатами), фінансові (коли учасникам політичних акцій видають скромну «винагороду» — від 20 до 50 грн.). А точніше — поєднання адміністративно-радянських і тіньових способів впливу. 31 жовтня в Донецьку — приклад того, в що може вилитися поєднання цих методик.
Усе це в нас уже було. Наприклад, у 1999-му. Тоді головною загрозою президентських виборів також вважали розкол України по лінії «схід — захід», оскільки охочих заробити на цій болючій темі вистачало завжди. Тоді ж «посіяли» нинішні технології, які використовували в Донецьку обидві сторони. Через чотири роки історія повторюється, та й багато активних учасників і пасивних пособників — ті самі.
Прикро, що наслідком діянь українського політичного класу в Донецьку (маються на увазі обидві сторони конфлікту) стала розтрата того, нехай невеликого, але обнадійливого кредиту консолідації, який виник завдяки Тузлі. «Тузла явно слугує справі консолідації української політичної нації, — сказав Президент Л. Кучма в інтерв’ю «Известиям», відповідаючи на запитання про можливі зміни не тільки в зовнішній, а й у внутрішній політиці України. — Але такі способи консолідації, попри всю їхню ефективність, — не наш вибір. Ми хотіли б консолідуватися, і ми консолідуватимемося на іншій, спокійнішій, більш творчій основі — на основі мирного розвитку нашої державності...». На жаль, поки що підстав для таких оптимістичних прогнозів обмаль.
Тим більше, що «донецький скандал» очевидно матиме продовження. Відразу після повернення з Донецька до Києва Віктор Ющенко на прес-конференції висловив намір наполягати на розгляді події і в парламенті, і на засіданні фракції «Наша Україна», а також привернути до подій у Донецьку увагу органів внутрішніх справ. В. Ющенко також заявив, що, побувавши в Донецьку, «побачив одну з українських резервацій» і назвав «публічним цинізмом» дії влади області, маючи на увазі, зокрема, розвішені в місті антиющенківські бігборди з фашистською символікою. Учора на засіданні погоджувальної ради в керівництва Верховної Ради представники фракції «Наша Україна» зажадали створити слідчу комісію для розслідування конфлікту в Донецьку, що призвів до зриву з’їзду «НУ». Зі слів спікера Володимира Литвина, фракція наполягає також на заслуховуванні в парламенті з даного питання силових міністрів, а також міністра науки й освіти Василя Кременя. Творчий радикалізм «нашоукраїнців» добре відомий, тому слід чекати від них чергової парламентської кризи і гри на загострення.
До парламентських виборів у Росії залишився місяць, до президентських в Україні — рік. Проте і там, і там сьогодні — «в передвиборному контексті» — відбуваються події, які примушують глибоко замислитися над політичним майбутнім. Після цього можна скільки завгодно розповідати як Росії, так і Заходу про наш європейський вибір і про те, яка ми, українці, єдина політична нація. Захід — в особі дванадцятьох представників зарубіжних посольств, які відвідали Донецьк, — бачив усе на власні очі. Фото сцен «політичних дискусій» у шахтарському краї потрапили на стрічки провідних світових агентств. Сторони конфлікту 31 жовтня завдали спільного удару по єдності та репутації країни.
