Тема «єдиного кандидата», яку на своїх нещодавніх з’їздах обговорювали відразу кілька політичних сил — СДПУ(О), «Трудова Україна» і «Наша Україна», цього тижня набула стрімкого, можна сказати, розвитку. Заступник глави Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Нестор Шуфрич у програмі «Саме Той» на каналі УТ-1 назвав потенційними кандидатами від центристських партій лідера СДПУ(О) та главу президентської Адміністрації Віктора Медведчука, прем’єр-міністра Віктора Януковича, спікера парламенту Володимира Литвина та лідера «Трудової України» і голову Нацбанку Сергія Тігіпка. Нагадаємо: лідер СДПУ(О) Віктор Медведчук у своїй доповіді XVII з’їзду партії заявив, що «механізмом забезпечення спадкоємності влади повинне стати обрання майбутнім президентом України кандидата, узгодженого партіями, які створили нинішню парламентську більшість». Нестор Шуфрич у свою чергу в інтерв’ю «Дню» в кулуарах з’їзду назвав і трьох основних суб’єктів, які, з його слів, уже ведуть переговори — Партія регіонів, «Трудова Україна» в союзі з Партією промисловців і підприємців та СДПУ(О) — і незабаром можуть вийти на результат.
Зважаючи на вищевикладене, найбільш несподіване, скажімо так, у «списку Шуфрича» прізвище глави парламенту Володимира Литвина. Тим більше, що сам Володимир Михайлович продовжує дуже рішуче класти край спробам зарахувати його до можливих учасників майбутніх президентських перегонів. У вчорашньому інтерв’ю тижневику «Столичные новости» Володимир Литвин заявив буквально таке: «Я думаю, що «труба» може покликати багатьох, але я її звуку не чую». На думку аналітиків, однією з причин обережності спікера на даному етапі може бути побоювання ускладнити стосунки з главою держави, який ще не сказав остаточного слова. Проте пропозиція Аграрної партії, яка вважає за честь, зі слів її керівників, запопасти В. Литвина в лідери, а там, дивись, і в кандидати від АПУ у президенти, як і раніше, наскільки ми знаємо, залишається в силі... «День» зі свого боку нагадує, що навіть тверда і категорична відмова Володимира Михайловича не завжди «не підлягає оскарженню». Приклад, що став уже, мабуть, хрестоматійним — «Ні, ні і ні!», яким Володимир Литвин, ще коли був главою президентської Адміністрації, відповів на запитання «Дня», чи погодиться він очолити передвиборний блок «За єдину Україну!». Що з цього вийшло — відомо всім...
Отже, коло найбільш імовірних претендентів на найвище в державі крісло, схоже, починає визначатися: одну сторону в ньому представляють Віктор Янукович, Віктор Медведчук, Володимир Литвин, Сергій Тігіпко, другу — Віктор Ющенко, Петро Симоненко (і/або Леонід Грач, який нещодавно в інтерв’ю нашій газеті підтвердив свій намір взяти участь у конкурсі на кращого кандидата від КПУ), не виключено — Олександр Мороз та Юлія Тимошенко. Проте прийом заявок на «тендер», зрозуміло, триває.
До речі, про те, щоб залишити слід в історії, турбуються не тільки окремі особи, але й цілі колективи. Зокрема нинішній депутатський корпус, схоже, всерйоз намірився запам’ятатися нащадкам «санкціонуванням» проведення політичної реформи. Готовність парламентаріїв дискутувати на цю тему вражає: учора за постанову про проведення 9 квітня парламентських слухань на тему «Реформа політичної системи в Україні: мета і концептуальні основи конституційних змін» проголосував 301 народний депутат — конституційна більші сть! Можливо, народних обранців надихає настрій їхніх виборців: згідно з оприлюдненими учора даними соцопитування «Діалог-8», яке проводив 20—24 березня Центр політичних і соціальних досліджень СОЦИС спільно з Київським центром політичних досліджень і конфліктології (опитали 2000 чоловік, похибка вибірки не перевищує 2,3%), 59% респондентів підтримують ініціативу Президента про призначення прем’єр-міністра і більшої частини уряду парламентом, а не главою держави. Щоправда, згідно з тими ж даними, 78% опитаних — за скорочення кількості народних депутатів і 50% — не проти надання президенту «додаткових можливостей розпускати парламент у разі його непрацездатності»...
