Рівно 23 роки тому, 21 серпня 1981 року, у світі вперше заговорили про глобальне потепління. Це вже потім факт, що зацікавив спочатку лише вузьке коло вчених, обростає багатьма подробицями та всілякими наслідками. Починаючи від наймасштабніших — розширення пустель, танення льодовиків, і закінчуючи «окремими» — крахом гірськолижно-курортного бізнесу, збільшенням тривалості дня, а також незначними змінами в геномі людини. Буквально днями вчені ще більше конкретизували свої прогнози. Як повідомляє Бі-Бі-Сі, на думку авторів доповіді Європейського агентства із питань навколишнього середовища, пік кліматичних метаморфоз припаде на середину нинішнього століття. Сер едньорічна температура в Європі збільшиться на 3—6 градусів за Цельсієм. А проілюструє цей факт, крім спеки влітку, скорочення в чотири рази площі знаменитих швейцарських льодовиків і обміління південних рік континенту. Не применшуючи переваг Кіотського протоколу, який, нагадаємо, покликаний контролювати «екологічно брудну поведінку» промислових країн, автори доповіді рекомендують подумати про щось масштабніше й конструктивніше. Наприклад, зайнятися розробкою комплексної стратегії на європейському, національному та місцевому рівні — «щоб пристосуватися до життя зі зміненим кліматом».
Чи варто це робити — ще сумніваються. Думки деяких вчених, що глобальне потепління — не більше, ніж вдало розкручений міф, звучать переконливо. Наприклад, на думку біолога Івана Шаройкіна (Росія), клімат споконвіку відрізнявся циклічністю — фаза потепління йде за фазою похолодання та навпаки. До того ж, у різних країнах проводять і різні метеорологічні виміри, які не завжди, як кажуть, зводять до єдиного знаменника. Незрозуміло також, на думку вченого, й те, який внесок людини в кліматичні процеси. Цілком можливо, що, звалюючи всю вину на вихлопи та викиди, ми боремося з вітряними млинами. Інакше кажучи, — з об’єктивними природними процесами.
Так чи інакше, глобальне потепління — міф чи реальність, воно вже майже «закрутило» найекзотичніший бізнес — торгівлю чистим повітрям. Набуття чинності Кіотського протоколу, як заявив раніше в інтерв’ю «Дню» міністр екології Сергій Поляков, принесе Україні близько 1,5 мільярда доларів інвестицій. Сприятлива кон’юнктура, що склалася в 1990-х роках (спад економіки, а отже, й низькі показники викидів), дозволить Україні нарощувати темпи виробництва, без великих зусиль заробляти гроші та скеровувати їх на модернізацію обладнання. Тим більше, що в нас не схильні розцінювати глобальне потепління як вигадку. Наприклад, кандидат біологічних наук Віталій Межжерін, навпаки, вважає, що до загрози не ставляться з належною увагою — кажуть про середні показники температур, тоді як правду розкажуть лише «стелі». А останні справді вражають. Минулого року з цієї причини Всесвітня метеорологічна організація опублікувала свої висновки, навіть не дочекавшись грудня. Червень 2003-го в Швейцарії став найспекотнішим за останні 250 років. У США зареєстровано рекорд із кількості торнадо, в Європі — із опадів.
В Українському НДІ гiдрометеорології також припускають, що протягом найближчих десяти років температура в середньому збільшуватиметься на 0,15 — 0,25 градуса за Цельсієм щорічно. Україні загрожує переміщення з помірного кліматичного пояса в субтропічний. По суті, це означає потепління зим і появу нехарактерних для наших широт комах і рослин. Звідси — цілком імовірно, доведеться переглянути «аграрну географію» та критерії врожайності в тих чи інших регіонах. Водночас, стверджують у НДІ гiдрометеорології, переміщення зекономить кошти на ліквідацію наслідків зимових стихій та покращить у цей період роботу транспорту.
Словом, в Україні не сумніваються, що глобальне потепління очевидне. Не сумніваються і в тому, що в певному розумінні воно може бути нам вигідне — завдяки наявному протоколу, який уже ратифікували 118 країн. Інше запитання: чи зможе протокол працювати? Адже основні положення документа не чинні без ратифікації його країнами, на чиїй совісті 55% загального світового забруднення. І хоча, як стверджує Сергій Поляков, європейські країни зацікавлені в скороченні викидів і «ми вже зараз можемо розпочати працювати з країнами ЄС», довгожданої торгівлі квотами на забруднення однаково не буде. США дотримуються думки, що протокол iз самого спочатку має дискримінаційний характер відносно їхньої країни. Мовляв, майже всі 118 країн, за рідкісним винятком, продаватимуть повітря, а США — єдині його купуватимуть. У Росії, що утримує зараз «контрольний пакет акцій», обговорення Кіотського протоколу практично не припиняється. З одного боку, кон’юнктурна ситуація там практично така ж вдала, як і в Україні. З іншого, — багато експертів вбачають у Кіотському протоколі замаскований економічний зашморг Росії.
Біологи та фізики вже взялися обговорювати реальніші варіанти боротьби з надлишком промислового CO 2 . Наприклад, була ідея зробити ставку на ліси. Водночас радикальні екологи вже встигли сказати своє категоричне «ні»: штучні насадження, на їхню думку, порушать екосистеми та призведуть до ще серйозніших екологічних наслідків. Вихід для нас — подумати про життя в субтропіках уже зараз.
