Про що, власне, йшлося й чим закінчилися багатогодинні «газові» переговори прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко в Москві? Таке запитання ставлять навіть ті, хто уважно стежив за перебігом її візиту до Москви. Більше того, очевидно, якоїсь конкретної інформації досі не мають у своєму розпорядженні навіть на вершині влади. Про це свідчить вчорашня заява голови Секретаріату Президента Віктора Балоги, в якій повідомляється, що Тимошенко детально відзвітує... на традиційній зустрічі з Президентом і головою Верховної Ради в понеділок.
При цьому Балога не двозначно натякнув на низьку результативність дводенного відрядження прем’єра: «Візит Ю. Тимошенко до Москви засвідчив, що пошук результату лише тоді буде успішним, коли всі зусилля будуть спрямовані на єдину мету й узгоджені». Майстерний політик мусить уміти закамуфлювати свою головну думку. І Балога успішно використовує цей прийом, особливо виділяючи позитивні моменти в рецензованій роботі. На його думку, важливим є розуміння урядом всього комплексу проблем у відносинах між Україною та Росією у сфері газопостачання: «Кабінет Міністрів сприйняв слова Президента про те, що країна не може жити в борг, як рішучу директиву розплатитися за рахунками вчасно й сповна. Іншого варіанта для подальшого розвитку відносин з Росією в енергетиці немає». І, звісно, Балога не забарився підкреслити, що проведені Тимошенко зустрічі та переговори в Москві стали практичним продовженням домовленостей між президентами Віктором Ющенком і Володимиром Путіним, і передусім це стосується їхнього рішення, що оплата за спожитий 2007 року газ здійснюватиметься за торішніми контрактними цінами. Наступним завданням для Кабміну є розробка угод між «Нафтогазом України» і «Газпромом» про постачання газу на взаємовигідних умовах, з чим погодилися два президенти. «Глава держави чекає від уряду конкретних пропозицій», — повідомляє голова Секретаріату.
Наявність суперництва за газові лаври явно проглядається й у заяві Секретаріату Президента, де когось невідомого, причому саме 21 лютого, попереджають про персональну відповідальність за недотримання директив Президента. Це було застережливим демаршем чи для цього були конкретні факти? У будь-якому разі, пам’ятаю, таких заяв не було навіть під час закордонних поїздок тепер уже екс-прем’єра Віктора Януковича...
Тим часом, у Києві ретранслятором газових ідей Тимошенко та її адвокатом виступав перший віце-прем’єр України Олександр Турчинов. «Ми вважаємо, що немає необхідності створювати СП, щоб допомагати Україні працювати на внутрішньому ринку газу», — пояснював він журналістам у п’ятницю, стверджуючи, що «Нафтогаз України» здатен самостійно працювати на внутрішньому ринку. Як вважає Турчинов, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко під час візиту до Москви змогла донести російській стороні, що зміна посередників не є рішенням. А ось що сказала з цього приводу вона сама: «Під час наших багатогодинних переговорів з «Газпромом» ми розробили чіткий план скидання з України цього «ярма», яким є RosUkrEnergo і «УкрГазЕнерго».
У цьому, безумовно, є, причому навіть і не одне, зерно істини. Але чи не набуває явної суперечності це продовження «гонінь» на посередників з боку Тимошенко з озвученими домовленостями між президентами України та Росії про створення двох нових спільних підприємств для роботи на українському ринку?
Крім того, похвала, що прозвучала з вуст Балоги в адрес Тимошенко за тямущість у справі сплати «вчасно й сповна» за газовими рахунками виглядає, швидше, як спроба видати бажане за дійсність. На підтвердження цього можна навести фрагменти з безпрецедентно жорстких висловлювань Президента, що прямо нагадують обстановку гарячого літа 2005 року.
Ситуація, коли Київ не платить за російський газ, за словами Віктора Ющенка, «заслуговує на найнегативнішу оцінку». «Що може бути відповіддю на таку непослідовну поведінку? Я відверто скажу: вектор рішень, що приймаються, може бути дуже широким. І це вже стосується питань безпеки країни, ритмічного постачання ресурсів, успішної роботи нашої економіки та інших речей, які, можливо, належать уже не до прикладної частини наших відносин, а до морально-етичного їх боку», — сказав Президент, і ця лексика, що широко використовувалася в період, коли на порядку денному були дострокові вибори до парламенту, свідчить, що Ющенко, як то кажуть, у нестямі.
Що думають з цього приводу в експертному співтоваристві? Відомий аналітик нафтогазової сфери Михайло Гончар так прокоментував «Дню» підсумки візиту Тимошенко в Москву: «Усі сторони, задіяні в переговорному процесі, починаючи з президентського та прем’єрського рівня й закінчуючи корпоративним, інтерпретують підсумки візитів до Москви на свою користь. Це зайвий раз свідчить про те, що реальних результатів не було, та й, у принципі, не могло бути. Переговорний процес, безумовно, розпочато, й він триває, але фундаментальних змін за такий нетривалий час досягти, по суті, неможливо, навіть якби була добра воля сторін. Річ у тім, що запущена в липні 2004 року схема «РосУкрЕнерго» з базовим контрактом, розрахованим на чверть століття — до 2028 року, набула неабиякого запасу міцності. Навіть якщо сторонам на найвищому рівні вдасться досягти певного порозуміння, це ще не означає, що вони зможуть упровадити свої рішення в життя й переформатувати систему газових відносин. А заяви з цього приводу мають явний характер піару, тоді як інша сторона їх явно або приховано дезавуює й тлумачить усе на свою користь. Головна причина всього цього — відсутність прозорості в цьому секторі як в Україні, так і в газовій торгівлі в усьому світі. Україна тут програє, зокрема, й інформаційно. Навіть Єврокомісія, яка в 2005—2006 роках була переважно на українському боці, нині зайняла дуже обережну позицію»...
