Єльцин став не тільки людиною, яка врятувала Росію 1991, коли переворот, зроблений комуністами, загрожував повернути час назад, анулювавши перебудову й гласність, запроваджені Горбачовим. У наступнi роки Єльцин створив нову Росію, в основному за своїм образом і подобою: непередбачувану, примхливу, але сповнену обіцянок. Залишивши сцену зараз, Єльцин надав своєму обранцеві, виконуючому обов'язки президента Володимиру Путіну, найкращий шанс на перемогу на виборах, що відбудуться в березні.
Тінь кремлівських царів і комісарів минулого? Своїм вправним маневром старої комуністичної школи Єльцин, можливо, викликає подібні асоціації. Але це несправедливо. В очікуванні президентських виборів наступного року Москва була сповнена чуток: «Час годівлі в зоопарку», — як відгукнувся про цю ситуацію британський прем'єр-міністр. Обірвавши кампанію пліток про те, що він збирається утриматися у владі не зважаючи ні на що, президент Єльцин заслуговує швидше на похвалу, ніж на докір. Використавши цей акуратний і конституційно коректний маневр для забезпечення свого наступника, Єльцин, можливо, відвернув хаотичну боротьбу за владу в Кремлі, не приносячи в жертву демократичні принципи. Тепер Росія може продовжити завершення свого переходу від комунізму до капіталізму.
Але що ми знаємо про його прямого спадкоємця Володимира Путіна? Беручи до уваги його минуле «людини спецслужб», можна сказати, що майже нічого. Путін одружений, йому 46 років, він закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Працюючи агентом КДБ протягом 10 років у колишній Західній Німеччині, він бачив дію західної демократичної й ділової практики на власні очі і вважається її прихильником. Після падіння комунізму він працював з такими людьми, як Анатолій Чубайс у ліберальному уряді Санкт-Петербурга на початку 90-х років. Після переведення до Москви він очолював ФСБ (наступниця КДБ), поки Єльцин раптом не призначив його прем'єр-міністром у серпні минулого року.
Попри своє секретне минуле, найбільший потенціал Путіна на дорозі до слави — й влади — це його похмура жорсткість. У скривавлених горах і зруйнованих містах Чечні Путін зарекомендував себе як жорстка людина, якої потребує Росія, щоб відновити порядок і припинити внутрішню дезінтеграцію країни, відновивши владу держави.
Те, що кандидатура Путіна примушує Захід нервувати, тільки зміцнює його престиж всередині країни. Завдяки тому, що західні економічні заходи розглядаються як такі, що провалилися, що НАТО розширяється все ближче до російських кордонів, і що дії Америки сприймаються як спрямовані на ослаблення Росії за рахунок поділу її на частини й контролю над багатим нафтою Каспійським регіоном, у Росії зростають антизахідні настрої. Політична антена «президента Путіна» вловила цю тенденцію. Так що той факт, що Захід дивиться на виконуючого обов'язки російського президента з підозрою, робить його ще бажанішим для традиційного російського серця.
Однак Володимир Путін вважає за краще виступати як більш просвітлений і сучасний лідер. Його новорічне звертання до нації — «Росія на порозі нового тисячоліття» — було доступним усьому світу на інтернетівській сторінці російського уряду ще до того, як воно було опубліковане в російських газетах. У цьому зверненні він подав свою президентську програму: граючи на натовп, він оголосив, що Росія — це не іграшка для Заходу. Але на цьому демагогія закінчилася. Він заявив, що Росія має виправити своє становище. Вона як завжди буде готовою до співпраці й доброзичливою з іншим світом, якщо, звісно, цей світ відповідатиме їй тим самим. Але важка праця переустрою Росії має бути проведеною росіянами, причому витрачати час марно вже не можна.
Відповідно до російських культурних інстинктів, які мають на увазі перевагу громадських ідей над індивідуальними принципами, взаємодопомога визначає успіх або невдачу будь-яких починань. Національні стратегії, яким швидше за все слідуватиме Путін, буде створено з урахуванням цих соціальних імпульсів. Тому він, швидше за все, не стане публічно підтримувати прокапіталістичну політику Гайдара й Чубайса, навіть якщо він і буде її дотримуватися. Будучи безперечним патріотом, Путін також усвідомлює, що російська національна свідомість має бути очищеною від зарозумілості й імперських амбіцій. Знов і знов він наголошував, що російська національна ідея має додати традиційним російським концепціям нове значення. Він передбачає, що Росія знову знайде велику силу, але тільки ця сила буде силою справжнього сучасного суспільства: в своїй прихильності демократії, своїй економіці і внутрішньому порядку.
Поточний консенсус в Росії полягає в тому, що Путін — це людина невеликих талантів, але й невеликих гріхів. Звичайні росіяни сприймають його як скромного, принципового й чесного — великий контраст з порочними політиками періоду Єльцина. Він чудово личить Росії, втомленій від героїв, революціонерів, злочинців, навіть спасителів, які, можливо, роблять життя цікавим, але нестабільним. Недавнє опитування показало, що Росія понад усе хоче бачити нового Брежнєва, чиї 20 років правління (1964-1982) спочатку розглядалися як доба «застою», але тепер згадуються з ностальгією, як золота доба «застою». Путін відповідає бажаним критеріям твердості й флегматичності, котрі забезпечують стабільність, сильну державу й «золоту середину» між радикальними реформами й правлінням «сильної руки».
Однак у глибині душі росіяни зберігають таємний страх перед Путіним. Він стосується людини, приємного тихого персонажа, який рухається коридорами Кремля безшумно, який беззастережно бере на себе (й завершує) багато які важкі й неприємні завдання, занедбані всіма тими, хто з шумом бореться за високу посаду. Росіяни знають, що за один день ці невибагливі політичні в'ючні тварини раптово виходять на самісінький верх, як це було зі Сталіним на початку 20-х. Тож Росія, як і історія, має почекати зі своєю думкою про «президента Путіна».
Вiд редакцiї: Ніна Хрущова — внучка Микити Сергійовича Хрущова.
ДО РЕЧI
Учора, як повідомив Інтерфакс, фракція руху «Единство» в Держдумі закликала «всіх, хто вірить у майбутнє Росії», підтримати кандидатуру Володимира Путіна на пост президента Росії. На переконання фракції «Единство», «Росії зараз, як ніколи, потрібна сильна демократична влада», тому «країні необхідний енергійний, вольовий президент, якому довіряє більшість наших співгромадян». Минулої середи в Москві ініціативна група, до якої входять відомі регіональні лідери, діячі культури та науки, висунула В.Путіна кандидатом на вибори 26 березня. Джерела повідомили, що на посаду керівника штабу В.Путіна розглядаються, зокрема, Віктор Черкесов, котрий нині є першим заступником директора ФСБ, а також заступник глави президентської адміністрації Дмитро Медведєв.
