Петро Симоненко тепер мусить мені купити нові джинси й куртку. Як зустріну його десь у Верховній Раді, так і скажу з притаманною мені прямотою, яку він сам виховав, коли свого часу мені, рядовому комсомольцю, давав настанови з посади секретаря ЦК комсомолу: «Товаришу Симоненко, — скажу йому, — купи мені нову вдягачку!». Бо саме в нього в очах не хлопчики криваві поставали, а чорношкірі снайпери націляли свої гвинтівки у мирних українських громадян. Він про це з переляканими квадратними очима розповів телеглядачам, в тому числі й мені. Я так нажахався, що у день візиту президента США Джорджа Буша пересувався Києвом по-пластунськи — боявся стати жертвою такого снайпера. Вони нікого не підстрелили, в тому числі й мене, але дірки на колінах і ліктях я протер. Я оце собі голову ламаю: може, Симоненко так пожартував напередодні першого квітня? Щастя, що президент США не святкував День дурня. Якби я купився ще й на якийсь жарт Буша, то це вже було б занадто. Та й де його потім шукати? Не поїду ж я до Білого дому з вимогою компенсації за отриману шкоду.
А Наталка Вітренко вийшла на майдан Незалежності та в оточенні своїх вірних прихильників пенсійного віку палко заявила: «Якщо ми вступимо до НАТО, то народ піде у партизани і почнеться громадянська війна». Коли це почув по телевізору, то мене так і смикнуло повзти на Майдан записуватися до її армії. Але я передумав повзти. Не тому, що американських снайперів боявся. Просто дійшло до мене, що Наталка армію створить тільки після приєднання Києва до НАТО. І тепер я став палким прихильником ідеї нашого входження до Альянсу. Коли це станеться, то я під прапорами головнокомандувачки Вітренко покажу всьому світу своє вміння повзати по-пластунськи. Вона ж бо мені видасть камуфляж російського виробництва, який так просто не протреться. А ще я масаж умію робити від ревматизму. А бійці її армії дуже потребуватимуть моєї допомоги. Мрію тільки про те, щоб її палка заява також не виявилася жартом.
Того дня сюрпризи виявлялися один за одним. Звісно, ми звикли, що літні вітренківці — найкращі фахівці з міжнародної політики. В усіх своїх інтерв’ю вони нам по полицях розкладають, як кривавий блок НАТО спить і мріє проковтнути нашу неньку-Україну. Але у день візиту американського президента до політологів від прогресивних соціалістів приєднався і Андрій Клюєв. Той самий колишній промисловий віце- прем’єр, який завжди ходив із насурмленим обличчям і майже завжди мовчав. А тут раптом надумав пожартувати і надрукував статтю. Жарт від знавця нашої промисловості полягав у тому, що його стаття була присвячена не питанням інфляції або занепаду виробництва, а міжнародним справам. НАТО у нього виявилося винним не тільки в уже звичних смертних гріхах, а ще й у тому, що українське керівництво вносить ініціативи, які розколюють наше суспільство — це українізація і переписування історії. Я би продовжив цей ряд і сказав би, що Альянс винен ще й у зменшенні народжуваності в нашій країні і збільшенні числа олігофренів. Останні рядки свого творіння автор дописував, мабуть, саме в той момент, коли його партійний бос Віктор Янукович, жуючи вареники з вишнями та запиваючи шампанським, запевняв Джорджа Буша у прагненні його партії до північноатлантичної інтеграції.
Почуття гумору в мене, звісно, є, але навіть воно не витримує такої концентрації жартів на одиницю часу. Все ж таки підозра з’являється, що то не зовсім жарти. Хто б мені це пояснив? Може, пробачити Петру Симоненку зіпсовані куртку та штани, аби він мені все розтлумачив? Так і зробив би. Та де гарантія, що він знову не пожартує?
