«Екзотика маорі — це єдине, що робить Нову Зеландію по
справжньому притягальною для туристів», — заявив агентству Рейтер міністр
у справах корінного населення цієї країни Тау Хенаре. Іноземні туристи
можуть нині пожити у дбайливо реконструйованому укріпленому селищі новозеландських
тубільців-маорi, помилуватися бойовими танцями нащадків людожерів, а додому
на згадку привезти традиційні сорочки, сплетені із трави, чи намисто зі
звірячих зубів. Або зробити собі екзотичне маорійське татуювання — воїна,
вождя чи навіть «великого вождя».
Маорійці вирізнялися великою войовничістю і кілька десятиріч вели запеклу
війну з британськими колонізаторами. На відміну від австралійських аборигенів
чи північноамериканських індіанців, яких англійці частково винищили, а
частково загнали в резервації і які нині аж ніяк не вписуються в сучасне
суспільство, маорі вдалося відстояти гідне місце в нинішній Новій Зеландії.
Корінні жителі становлять нині 9 відсотків населення країни і фермери-маорі
на рівних конкурують зі своїми колегами британського походження. А це не
так легко — новозеландське сільське господарство є одним із найрозвинутіших
у світі.
Втім, за останніми даними, розрив у рівні доходів і тривалості життя
між маорі і англоновозеландцями не лише зберігається, а й поглиблюється.
Ось міністерство у справах маорі й розвиває туристичну програму, засновану
на «людожерській екзотиці». Цим воно сподівається вбити одразу двох зайців
— створити нові робочі місця для корінних жителів і зберегти багату культуру
маорі. Але ця ідея викликала неприйняття з боку частини маорі — вони вважають
принизливим, що їхні традиції перетворюють на балаган для заїжджих туристів.
І вимагають від уряду більших зусиль, аби допомогти маорі оволодівати найсучаснішими
спеціальностями постіндустріального суспільства.
