Жителі селища Великий Дивлин (Житомирська область), розташованого в третій чорнобильській зоні, навряд чи здивуються, якщо одного разу їх знову попросять куди-небудь евакуюватися. Але цього разу причина полягає в покинутих ракетних шахтах, в яких, на думку жителів селища, досі є токсичні хімічні речовини. Ось вже рік голова великодивлинської селищної ради вимагає від обласної влади знову, замість розібраних і відкритих «умільцями», законсервувати всі входи в пускові установки, залишені військовими в кінці 80-х.
Між селищем і покинутою частиною не більше кілометра. Все чоловіче населення, що мешкає в окрузі, халтурить на її території. Розбирає залишені будівлі на будматеріали, зокрема, колючим дротом, яким була обгороджена покинута частина, тепер обгороджені сусідні поля, а земля навколо частини буквально зрита траншеями. Справа в тому, що раніше тут були підземні кабельні лінії, які, у зв’язку з тим, що вони були зроблені з міді та алюмінію, давно здали в скупку кольорових металів. Зрозуміло, нікому в голову не приходить перевіряти матеріали на радіоактивність. Місцевий люд до цієї напасті звик, а підприємцям просто не до цього. Минулої весни двоє приятелів, розібравши металеві загородження, пробралися всередину шахти і знайшли там алюмінієві цистерни, які тут-таки й розпиляли. Через деякий час один з них несподівано помер, а у другого виявлено рак шлунка і дванадцятипалої кишки. Причиною смерті, як вважають його односельчани, стало отруєння токсичною хімічною речовиною, що залишилася в цистерні. Проте лікарі такий діагноз не підтвердили.
Після цього інциденту чутка про те, що в шахтах розлита невідома хімічна речовина, облетіла всю округу, але нікого не налякала! Більш того, на територію частини зачастили діти. Військові експерти з’явилися тут тільки навесні. Вони спробували заспокоїти місцевих жителів тим, що, за підсумками їхнього обстеження, життя людей поза небезпекою. А тому немає чого боятися. Проте у своєму висновку експерти Міноборони все ж відзначили, що поблизу шахти знаходитися небезпечно.
Про проблему стали забувати, але несподівано прокуратура взяла під сумнів підсумки цієї експертизи. На думку с таршого помічника прокурора Житомирської області Анатолія Литвинчука , є підозра, що військові провели неповне обстеження і деякі аналізи зробити забули. На жаль, від більш докладного коментаря Анатолій Литвинчук відмовився, натякнувши на делікатність подібного інциденту. Такий поворот миттю вмістив Великий Дивлин на карту паломницьких маршрутів різних комісій. Першою прибула санепідемстанція. І виявилося, що на території військової частини і самого селища є значні перевищення ПДК солей важких металів, аміаку та інших шкідливих речовин. Залишків ракетного палива санепідемстанція, щоправда, не знайшла, але також порадила триматися від шахт якнайдалі. Сюжет остаточно заплутався, коли справою зацікавилися інші компетентні в цьому питанні відомства. Півроку вони відвідують Великий Дивлин, але досі так і не визначилися: безпечно там жити чи все-таки треба берегтися.
А якщо треба, то чому? Деяку ясність вніс начальник управління МНС у Житомирській області Анатолій Башинський . Він заявив, що питанням визначення виду палива, яке знаходиться в шахтах, повинні займатися військові, і саме вони повинні вжити заходів для його дезактивації. Чи означає це, що токсичні речовини, в тому числі й ракетне паливо, в шахтах залишилися? Ясно одне: сьогодні хтось повинен взяти на себе відповідальність усерйоз зайнятися проблемою селища. Між іншим, Анатолій Башинський говорить, що в Житомирській області подібних покинутих ракетних частин декілька...
До речі, за п’ятсот метрiв від шахт розкинулося поле, на якому місцеві жителі звичайно пасуть худобинку. На запитання: «Молоко, напевно, до міста возите?», голова сільради відповіла так, неначе безглуздішого запитати не могли: «У столицю! І молоко, і картоплю. Там беруть все поспіль, не питаючи, звідки. А якщо спитають, то хто скаже?»
КОМЕНТАРІ
Микола ПОБЄЛЯН, полковник, начальник служби екологічної безпеки Управління військ радіаційного хімічного та біологічного захисту Збройних сил України:
— Після того, як ряд районів Миколаївської області було оголошено зоною екологічної небезпеки, туди виїжджала міжнародна експертна група, за висновком якої причина отруєнь там була не в покинутих пускових установках. Тож всі порівняння із тією ситуацією є не дуже коректними. До речі, необхідно зауважити, що засоби захисту рослин, мінеральні добрива — це також токсичні речовини, проте їхня отруйність залежить від того, в якій кількості вони потрапляють до організму людини. Другий момент, на якому хотілося б зупинитись: це те, як місцеві жителі потрапили на територію військового об’єкту. Адже там були необхідні надписи: «Заборонена зона», «Вхід без засобів захисту — заборонено» і т. д. Крім того, всі вхідні двері були заварені, і місцеві жителі, щоб потрапити до шахти, просто зрізали двері автогеном. В приміщеннях другого ярусу цистерни були розрізані. Наскільки я це собі уявляю, вони близько доби різали цистерни азбестовим диском, адже нічим більше розрізати ці цистерни неможливо. В процесі роботи цим диском виробляється алюмінієва стружка і азбестовий пил, який також дуже токсичний. І якщо працювати без засобів захисту шкіри і органів дихання, звичайно, можна і отруїтися. Про це свідчить і автор матеріалу, стверджуючи, що лікарі не підтвердили гіпотезу про отруєння токсичними хімічними речовинами. Після того, як до нас поступили заяви з прокуратури та МНС, ми перевіряли ситуацію — і можу сказати, що ракетне паливо було з цистерн злито, натомість до них була закачана вода із нейтралізатором, щоб знешкодити залишки палива, що могли залишитися на стінках. В такому вигляді цистерни могли б простояти в шахтах і сто років, не завдаючи нікому шкоди. Про те, що в шахті в тому вигляді, в якому вона є зараз, немає ніякої загрози для населення, свідчить і те, що наша комісія, до якої входив і я, ходила там майже день і відбирала зразки, навіть без засобів захисту. І ми зі свого боку дали заключення про те, що компонентів ракетного палива в шахтах нема, а висновок про небезпечність знаходження біля шахт ми робили через те, що там є відкриті люки, в які люди можуть провалитися. Саме через це ми і рекомендували місцевим органам виставити охорону та провести необхідну роботу з населенням. І про те, що прокуратура поставила під сумнів результати наших аналізів, нам нічого невідомо, бо ми не отримували офіційних листів. Ми ж зі свого боку виконали той комплекс аналізів, що нас попросила зробити прокуратура і робити аналізи по всій таблиці Мєнделєєва не було сенсу. І останнє: всі наші залишені пускові установки не є засекреченими, і всі вони передані у відання місцевих органів, органів МНС та навіть підприємницьким структурам.
Галина ШОСТАК, голова Великодивлинської сільської ради:
— Коли стратегічні ракети з цієї території вивезли, і військова частина припинила своє існування, всі двері були заварені, а територія огороджена колючим дротом. Потім почався «бум» з кольоровими металами, місцеве населення, що живе без грошей, почало розтягувати матеріали з забороненої зони. Саме тоді місцеві «умільці» розрізали бак, рідина з якого з’єдналася з грунтовими водами, навколо військової частини був такий запах, від якого дуже боліла голова. Коли ми розповіли про це голові районної адміністрації, він сповістив представників прокуратури, які приїхали до нас із комісією Міністерства оборони.
Після того, як були взяті всі аналізи, перший замісник начальника управління державної екології та природних ресурсів Житомирської області, полковник Сплавський сказав, що ця частина лісу — дуже забруднена. Вміст свинцю та кадмію в землі перевищував допустимі норми відповідно в сорок та двадцять два рази. Вище норми були мідь та нікель, в повітрі вміст оксидів азоту та аміаку перевищує норми в сорок сім та шістнадцять разів відповідно. У воді, що витікала з шахти, і яка, до речі, впадає в наш ставок, з якого п’є худоба та купаються діти, вміст нітриту, нітрату, цинку та заліза перевищує норму в сотні разів. Нам була дана вказівка заборонити населенню ходити на ту територію. А зараз у нас діти не можуть вистояти навіть тридцять хвилин лінійки в школі, вони непритомнiють і падають, наші ж лікарі не можуть встановити причини цього. Звичайно, в цій ситуації є і певна провина людей, що самі полізли до шахт та розпилювали там цистерни.
Проте, на мій погляд, тут є провина і військових, адже за угодою, яку вони склали з американцями, вони мали привести в порядок територію, де були ракети. Ми ж їм не давали забруднену землю, там був ліс та поля, а потім там стояли почорнілі дуби і не було проведено ніякої рекультивації. А людей, що сидять без зарплатні, теж можна зрозуміти: їм треба годувати сім’ї. Отже, я вважаю, що зараз Міністерство з надзвичайних ситуацій має провести відповідне розслідування і визначити, хто все ж таки винний. І хто має ліквідувати наслідки цього лиха.
ВІД РЕДАКЦІЇ.
— Беручи до уваги різницю в поглядах на проблему, «День» буде і надалі стежити за ситуацією навколо покинутих військових об’єктів. Зараз нами разом iз представниками екологiчної комiсiї Мiнiстерства оборони України запланована поїздка на один з таких об’єктів, де тривають перевірки рівня токсичних речовин.
