Бій під Крутами заслужено посідає особливе місце в історії українських національно-визвольних змагань 1918—1921 рр. та в українській історії ХХ століття взагалі. В момент, коли столиця України опинилася практично беззахисною перед наступом московської червоної армії Муравйова (адже соціалістичне керівництво Центральної Ради цілком свідомо взяло курс на відмову від створення власних збройних сил), на захист Вітчизни стала патріотично налаштована молодь. 27 січня 1918 р. Перша сотня Студентського куреня під командуванням старшини Омельченка, тоді — студента Українського народного університету, прибула в район станції Бахмач (Чернігівщина) на допомогу нечисленному українському гарнізону, що складався з юнаків (юнкерів) Першої київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького. А далі, 29 січня 1918 року, стався бій на станції Крути (між Бахмачем та Ніжином) проти передових частин Муравйова, котрі наступали на Київ.
Керував боєм з українського боку сотник армії УНР Аверкій Гончаренко. У складі його бійців були: чотири сотні Першої Київської юнацької школи імені Б. Хмельницького (приблизно 400 юнкерів), а також Перша сотня Студентського куреня Січових стрільців (120—130 вояків), 20 армійських офіцерів-старшин. На озброєнні вони мали 16 кулеметів та саморобний бронепоїзд — гармату на залізничній платформі. З ворожого боку в наявності були: чотири-шість тисяч солдатів загонів революційних військ більшовицької Росії (червоногвардійці, вояки-росіяни, балтійські матроси), підтримані солідною кількістю артилерії та бронепоїздом. Під час бою (тривав близько семи-дев’яти годин) українці відбили кілька атак противника, обидві сторони зазнали суттєвих втрат. Під тиском переважаючих сил Муравйова загін українських юнаків, забравши вбитих і поранених, відступив до ешелону, що чекав у кількох кілометрах від станції. Один взвод (чота) студентів заблукав у сутінках і потрапив у полон — значна частина чоти була по-звірячому закатована більшовиками. Стійкий опір українців дозволив уряду в Києві протриматись ще декілька днів, що мало неабияке політико-дипломатичне значення в перебігу переговорів із Німеччиною. Втрати під Крутами склали: 300 вояків-патріотів і десять старшин (убитих, поранених, полонених, зниклих безвісти).
Бій під Крутами став символом героїчного супротиву української молоді агресії більшовиків. 19 березня 1918 року тіла 27-ми розстріляних студентів були урочисто перепоховані в Києві, на Аскольдовій могилі.
