Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Три дні миру закінчилися

20 вересня, 2001 - 00:00

До Вашингтона почали відучора приїжджати лідери країн світу — Жак Ширак, Мегаваті Сукарнопутрі... Мас-медіа повідомляють про створення широкої антитерористичної коаліції з підтримки дій США. Причому зараз прихильників у Вашингтона набагато більше, аніж 1991 року під час операції у Перській затоці. Рада Безпеки ООН знову закликала талібів, котрі правлять у Афганістані, негайно й без будь-яких умов видати Осаму бен Ладена. Тим часом інформагенції повідомили про те, що американські та британські дипломати в Пакистані, отримавши наказ про евакуацію, залишають Ісламабад. Держдепартамент США запропонував також усім американцям залишити Пакистан до можливого початку ракетних ударів. Підготовка операції під кодовою назвою «Відплата», схоже, вступає у вирішальну стадію. Передачі на Сі-Ен-Ен тепер виходять із титром «Війна проти терору». 90 відсотків населення Сполучених Штатів повністю підтримує свого президента, 80 відсотків переконані в необхідності саме воєнної помсти. Раніше міністр оборони США Дональд Рамсфельд заявив, що Штати проведуть військову операцію навіть у тому випадку, якщо таліби видадуть бен Ладена. Складається враження, що можлива військова відповідь по Афганістану здійснюватиметься не так iз міркувань безпеки, як на догоду громадській думці. Деякі з американських політиків, до речі, цього не приховують...

У будь-якому випадку більшість країн світу прохає американську адміністрацію перед тим, як завдати удари по Афганістану передусім зважити всі «за» та «проти». Низка керівників держав наполягає, щоб Вашингтон вдавався до силових дій тільки з дозволу ООН та при безумовних доказах причетності до терактів у США тих чи інших сил. Єгипетський президент Хосні Мубарак вважає, що можливі атаки по афганцях можуть не так допомогти у викорiненні тероризму, як розпалять ще більшу ворожнечу між мусульманським та християнським світом, посилять антиамериканські настрої в регіоні, до того ж у результаті атаки можуть загинути безневинні люди. 1998 року Сполучені Штати, до речі, вже проводили ракетну атаку нібито по терористичних базах у Афганістані після вибухів у американських посольствах в Кенії та Танзанії, проте тоді постраждало лише цивільне населення.

Висловлюючи підтримку США, країни Європи все-таки не виявляють особливого ентузіазму саме до військової відплати без чіткої стратегії. Німеччина неодноразово заявляла американцям про необхідність багатосторонньої співпраці щодо проблеми і заодно застерігала не вживати кардинальних необдуманих кроків наодинці.

Згідно з останніми повідомленнями китайський лідер Цзян Цземінь та російський президент Володимир Путін засудили «тероризм у всіх його проявах», проте для боротьби з ним наполягають на співпраці країн світу в рамках Організації Об’єднаних Націй. Учора в Москві пройшли перші російсько-американські консультації з питання антитерористичної співпраці. Україна досі не висловлювала ані підтримки, ані відсторонення від можливих військових дій в Афганістані.

Попри повну засекреченість планів США, деяка інформація таки потрапляє до мас-медіа. Телекомпанія Сі-Ен-Ен повідомила, що наразі в Вашингтоні розглядають два варіанти завдання ударів — масштабні та точкові акції. У першому випадкові передбачаються масовані бомбування одразу кількох країн, які, на думку Вашингтона, підтримують тероризм. Інший варіант передбачає проведення низки таємних операцій з метою нейтралізації ключових фігур міжнародного тероризму силами спецпризначення США. Про це повідомляв раніше віце-президент Сполучених Штатів Дік Чейні. У той же час за повідомленням японської агенції Кіодо, США готуються перекинути до кордонів Афганістану морську піхоту з баз на Окінаві. За цим же повідомленням до кордону з Афганістаном, уже прибули групи спецпризначення американців. Схоже, вони розташовані в Пакистані, де проводять підготовку до наземної операції в Афганістані. Три авіабази та ряд портів на західному узбережжі Індії може бути використано Сполученими Штатами при завданні ударів по Афганістану.

Учора в Кабулі розпочалась Шура — зібрання мусульманських богословів зі всього Афганістану — де вирішується питання про можливості видачі Осами бен Ладена. Ухвалу має бути прийнято сьогодні. Проте судячи з попередніх заяв, терорист номер один, таки гостюватиме в талібів. Учора керівництво Талібану знову заявило, що вимоги США про видачу бен Ладена є приводом для знищення правлячого афганського режиму. У випадку атак американців таліби пообіцяли оголосити джихад — священну війну Сполученим Штатам.

Військової атаки Вашингтона, здається, не уникнути. Чимало експертів, тим часом, схиляється до думки, що перемогти терористів прямими атаками навряд чи вдасться. Тероризм без кордонів, а отож, важко передбачати, де виникне його джерело наступного разу. Пропонується низка можливих заходів як альтернативних військовим атакам. По-перше, операції спецпризначення, що зараз обговорюються у Вашингтоні. По- друге, збір спецслужбами всього світу інформації про бази терористів та наступне їх знищення. Обидва випадки можливо більш далекосяжні й не такі масштабні, як того, можливо б, хотілося Штатам зараз, але саме вони могли б забезпечити меншу кількість загиблих серед мирного населення.

КОМЕНТАР

Павло КИРПЕНКО, кандидат історичних наук:

— Можливо декілька варіантів розвитку подій в Афганістані після початку передбачуваної каральної операції США. Перший — всі згуртуються навколо талібів. Але ймовірність цього дуже мала. Зараз у Афганістані голод. Міжнародні організації дають Афганістану 200 тисяч тонн пшениці в рік, у тому числі й з американських зернових ресурсів. Талібів звинуватять у голоді, у тому, що вони ізолювали Афганістан, покладуть на них відповідальність за удари США. В Афганістані ніколи не потерплять режиму, нав’язаного ззовні. Але оскільки американці не мають наміру посадити в Кабулі власний уряд, окупувати Афганістан, то загрози незалежності країни, яка могла б згуртувати афганські племена навколо талібів, нема.

Другий варіант — удар по талібах знищує всю їх бойову потужність. Вона, до речі, не така й значна. Коли таліби залишаться без підтримки Пакистану, боюся, їм навіть нічим буде стріляти. З’являться нові афганські сили, відродяться колишні угруповання, й по-новому буде вирішуватися питання про боротьбу за владу — або з мінімальною участю талібів, або вже без їх участі. Справа в тому, що таліби не вiдбивають суті пуштунських племен. Їх політика не завжди збiгається з пуштунським кодексом честі «Пуштун валі». Пуштуни вміло поєднували свої традиційні звичаї та норми ісламу, але ніколи не були фанатиками. Тому нескінченні заборони талібів, аж до того, що жінкам не можна ходити у білих панчохах, тому що це породжує непристойні думки у чоловіків, виглядають дикістю. Серед пуштунів багато кочовиків, а жінки кочовиків завжди були досить волелюбні.

Північний альянс після загибелі Масуда безумовно зберіг свою боєздатність. Альянс виник не тому, що був Ахмад Шах Масуд, а Масуд став генералом, тому що існував Альянс. Масуд представляв організацію Ісламське товариство Афганістану, що відносилося, у період боротьби з Радянським Союзом, до числа радикальних. Ця організація об’єднувала таджиків. Внаслідок громадянської війни співвідношення пуштуни-таджики змінилося, роль таджиків зросла. Якщо раніше таджики були другим за значимістю етносом — це визначалося й майновим становищем, верхівка таджиків працювала в уряді на високих посадах, то тепер їх роль стала ще більшою. Однак таджики не можуть стати пануючим етносом, це суперечить політичній традиції афганської держави і співвідношенню національних сил з 1747 року, коли виникла Турранійська держава на чолі з Ахмад Шахом. Тому завдання таджиків боротися проти талібів та шукати союзників серед пуштунів.

Варвара ЖЛУКТЕНКО, «День»
Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Газета: