Період відносного спокою на валютно-фінансовому ринку, що настав після відомих квітневих подій, коли Нацбанк ривком зміцнив національну валюту, девальвувавши при цьому український долар, мабуть, добігає кінця. І тут можна послатися на запевнення глави Нацбанку України Володимира Стельмаха, який обіцяв утримати нинішній курс (5,05 грн./$1)... включно до вересня. Учора не вийшов на роботу в НБУ його заступник Сергій Яременко, який займався монетарною та валютно-курсовою політикою НБУ. Напередодні Стельмах прийняв його відставку.
Посадові особи Нацбанку, до яких «День» звертався з відповідними запитаннями, від коментарів ухиляються. Це ще більш насторожує. Яременко, якого повернув у НБУ Стельмах, відомий тим, що мав особливу думку стосовно багатьох концептуальних питань роботи українського центробанку. Він виступав за збереження валютної політики, спрямованої на утримання стабільного курсу гривні щодо долара й проти суттєвої ревальвації національної валюти. Схоже, Яременко досить насторожено сприймав також і курс на лібералізацію валютного ринку. Навесні він заявив, що спроба знизити інфляцію шляхом скасування обов’язкового продажу валюти безглузда. На його думку, оптимальним варіантом курсової політики в Україні є утримання номінального курсу на наявному рівні, а для боротьби з інфляцією, як вважав фінансист, «доцільно було б підвищити привабливість такого товару, як вільноконвертована валюта, тобто девальвувати гривню». Однак, з огляду на нинішні умови, Яременко був прихильником того, щоб щонайменше утримувати номінальний курс на нинішньому рівні. У квітні він заявив, що зміцнення гривні як інструмента боротьби з інфляцією може призвести до негативних наслідків як для цінової динаміки, так і в плані притоку довгострокових інвестицій. Схоже, він дивився вперед... І, цілком можливо, припускав, що тиск на Нацбанк зі зростанням інфляції посилюватиметься. Як у воду дивився. У липні цю малопристойну роль узяло на себе Мінекономіки. Його голова Сергій Терьохін рекомендував Нацбанку проводити гнучкішу валютно-курсову політику. Аналогічними побажаннями завершила нещодавно свій візит до України і делегація Міжнародного валютного фонду. За неофіційними даними, експерти МВФ вважають прийнятним зміцнення гривні цього року до 4,8 грн./$1. Проте 11 серпня Яременко заявив, що Нацбанк не допустить суттєвих коливань курсу гривні. Не виключено, що саме ця його заява й стала останньою краплею, яка вирішила питання про відставку.
У даному разі вона набуває знакового характеру і може свідчити про те, що тиск на Нацбанк (до нього, мабуть, приєднався і Президент, підписавши, за даними експертів «Дня», після зустрічі з делегацією МВФ доручення керівництву НБУ вжити заходів до лібералізації валютно-курсової політики) зробив свою справу, і, ймовірно, вже у вересні нам треба чекати чергового зміцнення гривні й ослаблення курсу долара. Про це може свідчити також і те, що днями, як і на початку квітня, Нацбанк кілька разів відмовлявся викупати валюту на міжбанківській біржі, таким чином фактично зміцнюючи гривню. У квітні аналітики вказували на цю обставину як на передвісника можливого обвалу долара, і виявилися праві...
Природно, уряд вітатиме ці антиінфляційні кроки Нацбанку та подаватиме їх громадськості як вельми ефективні і спрямовані на захист найбідніших верств населення. Чи так це?
Адже квітнева ревальвація гривні не вберегла країну від чергового витка інфляції... Хоча, не виключено, що без цього ціновий стрибок був би ще більшим.
Віктор ЛИСИЦЬКИЙ, екс-державний секретар уряду Віктора Ющенка:
— Причиною цієї відставки є суперечності Яременка з керівництвом НБУ. Мені здається, він просто не сприйняв наполегливих рекомендацій якнайшвидше лібералізувати валютний курс. У принципі він із цим і не сперечався. Якщо підходити об’єктивно, то курс, безумовно, повинен бути ліберальним, тобто засоби його визначення повинні бути максимально лібералізовані, і Центробанк повинен мінімально втручатися в курсовизначення. Тільки в цьому випадку курс більш-менш надійно відображатиме вартість грошей, пульс ринку і взагалі стан економіки. Наскільки я розумію, Сергій Олександрович виступав не стільки проти лібералізації валютного курсу, скільки проти того, щоб робити це негайно. Ми з ним розмовляли днів десять тому, і в його голосі я вловив стурбованість. На мою думку, його найбільше не влаштовували можливі в умовах нестабільності економіки різкі коливання курсу гривні, що сьогодні може сильно зміцнитися, а вже через кілька місяців повернутися на вихідні позиції. Він убачав роль Нацбанку в тому, щоб забезпечувати помірну, повільну ревальвацію гривні до долара.
За інших умов його позиція могла б виглядати не дуже ринковою. Але насправді, з урахуванням нинішніх обставин, вона є досить обґрунтованою, прагматичною і навіть патріотичною. Темпи зростання ВВП у країні скоротилися за сім місяців до 3,7%, а в червні навіть до мінус 2,4%. І це найгірша динаміка зростання економіки за останні п’ять років. При цьому в нас шалені темпи зростання соціальних виплат. Зрозуміло, що, вводячи їх, уряд розраховував на 8% зростання ВВП. Але, як бачимо, цей показник уже практично недосяжний. І треба десь шукати грошей. Тож економічна ситуація сьогодні дуже невизначена. І буде помилкою, якщо держава кине її напризволяще. Хоча вона сама в цьому винна, оскільки саме її необґрунтоване та примітивно-соціалістичне втручання в економіку, включаючи й жахливі зміни до держбюджету, і призвело до того, що ми сьогодні не знаємо, що робити з валютним курсом. Уряду треба думати, як владнати створену ним же ситуацію. А він замість цього покладає всі надії на негайну лібералізацію курсу гривні, внаслідок чого вона зміцниться, а темпи зростання інфляції сповільняться. Це дуже короткозора позиція. Тож відставка Яременка — це негативний сигнал ринку. Але все ж, я думаю, нічого страшного не станеться й обвалу ринку не буде.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, керівник групи радників глави Нацбанку України:
— Чи можна називати стабільним курс національної валюти, якщо його зовнішня стабільність оплачується інфляцією всередині країни? Ось минулого року валюта була стабільною, але в неї ж є ще й внутрішня ціна — інфляція. А вона становила 12%. Із такою стабільністю люди навряд чи погодяться. Зрозуміло, що вона є трохи штучною, оскільки курс насправді втримується адміністративно і заважає боротьбі з інфляцією. Але цього року продуктивність праці зростає уп’ятеро повільніше, ніж минулого. Тож великих підстав різко зміцнювати курс і немає. І якщо ми маємо намір вводити лібералізацію курсової політики, то це не має бути рівнозначно курсовому хаосу. Неправильно робити курсову протекцію експорту. Щоразу, коли ми ослабляємо курс гривні, за це хтось платить. І якщо девальвацією гривні стимулювати експорт і економiку загалом, то платою буде знецінення грошей і зростання інфляції. А чи повернуть експортери отримані таким чином гроші в економіку? Я згоден, що курс гривні не повинен завдавати додаткових уколів експорту. Для ревальвації в нас дуже невеликий діапазон, бо експорт переживає аж ніяк не кращі часи. Але не можна забувати, що по ньому також б’є й інфляція. І вона й надалі це робитиме, якщо тримати курс без руху. Якби ще уряд умів гасити товарнi шоки... адже кожна грошова ін’єкція в економіку наштовхується ще й на дефіцит пропозиції. Тому ми потихеньку вводитимемо лібералізацію та відходитимемо від тих правил, які існують уже вісім років. Особисто я не підтримую обох крайностей: і «мертву» стабільність курсу, що ніяк не дозволяє знижувати інфляцію, і прагнення ослабленням курсу підштовхнути економічне зростання. Нам треба мати мужність відійти від стереотипів і приймати незвичні рішення.
