Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

У човні, не здатному пливти проти течії,

або Чотири роки поразок новітньої «номенклатури»
25 лютого, 2000 - 00:00

Учора виповнилося 4 роки від дня заснування Народно-демократичної партії. НДП — це перша спроба створити українську партію влади. Або, кажучи словами заступника голови НДП Євгена Кушнарьова, «партію людей, готових до конструктивної співпраці iз владою». Однак м’язи НДП намагалися накачати штучно, шляхом впровадження партійних структур в адміністративний і бюрократичний апарат. «Ми стимулювали «партизацію» бюрократії; створюючи партію з думкою про об’єднання чиновників, ми не мали на меті створити партію влади», — визнав перший голова партії Анатолій Матвієнко.

Намагаючись впливати на владу, «двічі демократи» явно переоцінили свої сили. Після заяв лідерів НДП про те, що на президентських виборах партія підтримає Леоніда Кучму лише за умови виконання ним низки вимог, у НДП стався розкол. Після цього перша партія влади почала швидко втрачати вплив. Не допомогло й «очищення» лав від розкольників на чолі з Анатолієм Матвієнком, не допомогла самовіддана підтримка Л.Кучми на виборах. Обрання його Президентом не стало тріумфом НДП.

Торжествували нові партії влади. Подальша відставка Валерія Пустовойтенка, зменшення чисельності фракції в парламенті, втрата посад у державних структурах примушують визнати, що ідеологічно «безпартійна» партія є нежиттєздатною. Сьогодні НДП болісно шукає шляхи партійного реформування і реорганізації, намагаючись знайти своє місце в новому розкладі сил в українському політикумі.

Прокоментувати нинішню ситуацію в НДП «День» запропонував одному з «батьків- фундаторів» партії, члену оргкомітету з її створення Борисові БЕЗПАЛОМУ:

— НДП сьогодні переживає досить важкі часи. Багато у чому це зумовлюється тим, що у тій політичній ніші, яку раніше вона займала, з’явилися могутні конкуренти. Під гаслом «Наш вибір — Леонід Кучма!» нині, крім НДП, також «трудяться» СДПУ(о), Демсоюз та інші партії. «Новачки» почали тіснити НДП ще з виборів 1998 року, а тепер і взагалі відтіснили. Нині у цьому таборі дуже жорстка конкуренція за право йти на вибори «під патронатом» Президента. Втрата підтримки Президента для НДП дуже небезпечна, оскільки у цієї партії немає власної політичної особи. Тому говорити про якусь власну позицію партії просто безглуздо.

Тим часом правила політичної гри в команді Президента такі, що перевагу мають наполегливі і прагматичні бізнесові групи. Президентові не потрібні ті, кого треба постійно опікати; навпаки, йому потрібні ті, хто може надати йому підтримку.

З іншого боку, зараз у партії немає ніякої ідеології. НДП хитається разом з «генеральною лінією». Наприклад, коли Президент «дав крен» у бік підтримки національної ідеї — так само вчинила НДП. Підтримає Президент іншу ідеологію — НДП теж. Зараз партія намагається виробити нову стратегію і тактику дій, створити новий імідж. Я думаю, що у неї не дуже великі шанси на успіх у цій справі. У партії є дуже серйозна проблема — з неї вийшло дуже багато людей, здатних займати власну позицію. І тепер НДП приречена на те, щоб пливти тільки за течією.

Продовження теми на стор. "NOTA BENE!"

Газета: