Вчора під час голосування бюлетенями Верховна Рада не дала згоди на затвердження кандидатури Олега Литвака Генпрокурором України.
Напередодні такий же результат голосування був і в залі. Оскільки персональні питання заборонено вирішувати поіменним голосуванням, встановити точно, які сили у ВР провалили подану президентом кандидатуру, неможливо. Якщо Президент не знайде нової кандидатури, О.Литвак може досить довго виконувати обов'язки Генпрокурора.
Коментуючи для журналістів ситуацію, що склалася, члени комітету з законності й правопорядку звертали увагу на єдину відмінність у повноваженнях затвердженого на посаді Генпрокурора та виконуючого обов'язки. В. о. не має права звертатися до Верховної Ради з вимогою позбавлення депутатів їх недоторканості. А за деякими даними, в Генпрокуратурі уже підготовано кілька таких представлень. Імена П.Лазаренка та Ю.Тимошенко в цьому контексті ні в кого не викликали сумніву, проте в кулуарах можна почути й про наміри правоохоронних органів послухати свідчення з низки питань від першого Президента України Л. Кравчука та інших провідних діячів. У законодавців добре збереглися в пам'яті деякі тези доповіді Президента на святкуванні першої річниці Конституції. Саме у ній він висловив думку, що у Верховній Раді та місцевих радах можна знайти кінці корупції та оргзлочинності. Враховуючи й нещодавні висловлювання прем'єр-міністра про "зошити" його попередника, мало хто має сумнів у тому, що швидко після затвердження Генпрокурора до Верховної Ради надійшли б відповідні звернення глави цього відомства. На жаль, виступаючи перед сесійним залом, сам О.Литвак не вважав за потрібне повідомити, які саме представлення готуються на депутатів Генпрокуратурою. Тому до числа фракцій, що заблокували його затвердження, крім "Єдності", можна віднести кого завгодно - від "Незалежних" до "Конституційного центру".
Позавчора Верховна Рада прийняла (поки що лише "за основу") й іншу ухвалу. Вона змушує Президента подумати, як діяти далі в боротьбі з оргзлочинністю, чи шукати її лише у ВР, серед відставних прем'єрів та близьких до них осіб. Висловивши незадоволення роботою не лише Генпрокуратури, але й МВС та СБУ, законодавці погодилися з необхідністю розробити поправки до Конституції. Вони дозволили б затверджувати Верховною Радою й керівників цих силових відомств, які влаштовують "перегони переслідувань" не після, а в процесі й, навіть, до скоєння злочинів.
Стійкий потяг законодавців до "конституційного перевороту", в цьому випадкові, грунтується на простій логіці. Якщо Президент і надалі призначатиме спочатку вищих чиновників, надаючи їм безконтрольне поле для будь-якої господарчої діяльності, а потім провадитиме в їхніх лавах "анексії та контрибуції" руками Генпрокуратури, то "перегони переслідувань" не закінчаться ніколи. Тепер помислити над цим, причому вкупі з бюджетом та законом про вибори, має сам Леонід Кучма.
