Нинішній «Реал» — навпаки, — хоча й володар двох, мабуть,
найпочесніших титулів у світі — Кубка чемпіонів і Міжконтинентального кубка,
але нині перебуває в смузі кризи. У внутрішньому чемпіонаті команду переслідують
невдачі. І за тиждень до матчу з киянами на капітанському містку з'явився
новий керманич. Дуже авторитетного голландця Гуса Хіддінка змінив не менш
авторитетний валлієць Джон Тошак. Проте часу для розкачування в Джона не
було — і він просто не міг змінити що- небудь у стратегії й тактиці гри
докорінно. Але розворушити гравців, примусити їх забути про невдачі було
йому цілком до снаги.
Для динамівців (як і для інших пострадянських клубів) початок
весни традиційно вважається не дуже зручним часом. Але Валерій Лобановський
от уже другий рік доводить, що для нього не існує весняного футболу.
Якщо в першому таймі можна було говорити про якусь мінімальну
перевагу «Реала» (причому скоріше територіальну, ніж ігрову), то на початку
другого тайму вже гості виступали в ролі господарів. Гра пішла на зустрічних
курсах. Обидві команди забили по дуже ефектному голу, обидві — прогавили
по декілька досить непоганих можливостей. Забиті м'ячі, дійсно, були першокласними.
Спочатку Сергій Ребров переграв у повітрі знаменитого Фернандо Йерро, який
вище за нашого форварда на 14 сантиметрів, і віддав точний пас Андрію Шевченку.
Той, незважаючи на протидію захисників, послав м'яча точно в кут воріт.
Йшла 54-та хвилина матчу, а через 12 хвилин гравці іспанського клубу перехитрили
киян. Штрафний у безпосередній близькості від воріт суперника у виконанні
«Реала» завжди таїть у собі величезну небезпеку. Основним виконавцем по
праву вважається бразилець Роберто Карлос. Саме він підійшов до м'яча,
саме на нього була спрямована основна увага динамівців. Але до м'яча скромненько
підійшов Предраг Міятович і рідкісним за красою крученим ударом послав
м'яча точнісінько в кут київських воріт.
Після цього Предраг задер фуфайку, і глядачі побачили на
його майці іспанське слово «Animo», що в перекладі означає «радійте». Так
він подякував вболівальникам клубу за довготерпіння до його невдач.
Нічия — 1:1 — мабуть, відображає перебіг подій на полі.
І тут знову напрошуються паралелі з торішніми єдиноборствами з «Юве». Тоді
цього результату було досягнуто за рахунок двох чинників: блискучої гри
Олександра Шовковського та величезної частки талану киян. Під час матчу
у відповідь кияни вже виглядали краще, але талан скінчився, й італійський
клуб розгромив динамівців 4:1. Але, за всієї поваги, «Реал» це все-таки
не «Ювентус». Можливо, за силою «Королівський клуб» і не поступається,
але в ньому немає жорсткості, властивої торішній «Старій синьйорі». «Реал»
грає сам і дає грати іншим.
Поєдинок у відповідь 17 березня на Національному олімпійському
стадіоні в Києві обіцяє бути виключно цікавим. Не сумніваюся, що всі 86
тисяч глядачів прийдуть на стадіон.
КОМЕНТАР ФАХIВЦЯ
Усі все чудово бачили. Відмінними голами обмінялися команди.
Два епізоди, але які яскраві! Саме їх кореспондент «Дня» й попросив прокоментувати
відомих у минулому футболістів, які неодноразово вдягали форму збірної
СРСР, — заслуженого майстра спорту півзахисника Юрія Войнова і самобутнього
воротаря Леоніда Шмуца.
Юрій ВОЙНОВ:
— Я повернуся дещо назад — до матчу з «Мiланом», в якому
кілька стовідсоткових можливостей прогавив Андрій Шевченко. А те, що він
дуже хотів відзначитися, було видно неозброєним оком. Не вдалося, що поробиш
— буває. Але це, якщо можна так висловитися, незадоволене прагнення гола
він переніс на матч з «Реалом». Чомусь я був упевнений, що він обов'язково
заб'є м'яча, причому пiсля відмінного сольного проходу. Та й пас Реброва
був чудовим. Не м'яч, а вишукана страва для футбольних гурманів!
Леонід ШМУЦ:
— Гол, який пропустив Олександр Шовковський, із розряду
тих, які якщо й беруться, то лише випадково. Воротар повинен, образно кажучи,
закрити очі й стрибнути у будь-який верхній кут. Але, як бачимо, наш голкіпер
не зрушив з місця, за що його винуватити не можна. Чи можна було дещо виправити
положення — або стінку більшу вистроїти, здвинути її? Пам'ятаєте, що ті,
хто закривав ворота під час удару, діяли трохи незлагоджено: половина з
них підплигнула, а решта — ні. Саме там м'яч і пройшов. Взагалі у київського
«Динамо» і збірної України простежується в матчах одна і та ж помилка —
ми пропускаємо м'ячі зі стандартних положень. Ну хай би вже один чи два,
а то це вже стало хронічною хворобою. Звичайно, я не маю права радити тренерам
— вони досвідчені, але вважаю, що попрацювати на тренуванні над цим треба
побільше. Що ж до гри воротарів, то вона була майже безпомилковою.
